Одеська область була започаткована постановою IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету XII скликання від 9 лютого 1932 року, а 27 лютого центральними державними та партійними органами СРСР було затверджено утворення Одеської області у складі Української РСР.
Одеська область – найбільша територія України, розташована на південному заході країни, з населенням понад два мільйони осіб. Це одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному та науковому напрямах.
Загалом на Одещині було 26 районів. Наразі залишилося всього сім районів: Березовський, Білгород-Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Одеський, Подільський та Роздільнянський. У цій статті ми розповімо про історію назв міст та селищ області, про те, що означають їхні назви. Це оновлення статті Сергія Марина, за 2013 рік, тому в тексті можуть зустрічатися старі назви населених пунктів.
Сьогодні мова піде про сім найпівнічніших населених пунктів Одеської області: Кодиму, Балту, Саврані, Ананьєва, Любашівку, Червоні Окна (нині Окни) та Подільськ (колишній Котовськ), який і зараз є районним центром.
Кодима: побудована за наказом князя Любомирського
Івашківська церква
1754 року князь Йосип Любомирський дав розпорядження, щоб хутір, що належить до церковного приходу села Писарівки, перенесли в інше місце, а на його місці було збудовано поселення. З цього року і веде своє літочислення Кодима.
Це слово означало «схід» ще мовою половців. Кодимою назвали річку, що тече на схід, задовго до поселення на ній. З того часу поселення не змінювало своєї назви. 27 вересня 2004 року Кодима відзначила свій 250-річний ювілей.
Читайте також: III «Кодіма-Фест»: нові локації, «Кайдашева родина», екскурсія та насичена концертна програма (ФОТО)
Балта: у перекладі з турецького “сокира”
Перша в нинішній Одеській області залізнична лінія проходила між Балтою та Одесою
Балта вперше набула популярності як невеликий форпост біля північних кордонів Османської імперії в XV столітті (по-турецьки «балта» — «сокира»), хоча турецького населення в місті практично не було. Назва з того часу не змінювалася.
У 1791 році, після російсько-турецької війни, правобережжя річки Кодима (притока Південного Бугу) і місто відійшли до Російської імперії, після чого тут стали селитися росіяни (переважно старообрядці — липовані, некрасівці), українці, євреї, а потім і християнські біженці. з південніших, підконтрольних туркам регіонів, насамперед молдавани.
У 1924-1928 роках, завдяки високій концентрації молдавського населення серед мешканців навколишніх сіл, Балта була столицею Молдавської АРСР у складі Української РСР, тоді як Бесарабія входила до складу Румунії. 1940 року, після утворення Молдавської РСР, Балта увійшла до складу Одеської області УРСР.
Саврань: місце стародавніх поселень
Гайдамацький колодязь у Державному ландшафтному заказнику “Савранський ліс”
Саврань – містечко з дуже багатою історією. Досить сказати, що на його околицях виявлено сліди перебування носіїв трипільської культури, а це приблизно період VI-III тисячоліття до нашої ери. Але й наступні доби залишили свої відбитки на цій землі.
Про назву міста існує легенда. У ньому у віршованій формі відображені варіанти походження назви: «яма» по-тюркськи; пісня («савра», мова невідома); запорізький козак Сава, поранений у бою.
Що стосується виникнення міста, то наприкінці XIV століття литовський князь Вітовт (Вітольд) передав містечко Саврань (1390-і роки), що виникло до цього часу, панам Кошиловичам. З їхньою допомогою поселення отримало привілей на проведення двох-трьох ярмарків (на рік) та щотижневих торгів, і практично відразу – Магдебурзьке право, перейшовши до розряду міст (містечок-містечок). З того часу назва не змінювалася.
Читайте також: Де побувати на Одещині: вояж рідним краєм
Колишній Котовськ (зараз Подольськ): до чого тут Григорій Котовський
Пам’ятник залізничнику
Оскільки матеріал спочатку публікувався до перейменування, ми розповімо про походження старої назви міста. Котовськ (нинішній Подільськ) – один із небагатьох населених пунктів, який був і залишився районним центром.
Котовськ відомий з 1779 року як село Бірзула. Походження назви Бірзула (Бирзулове, Бірзулове) – від молдавського «бір» (подвірний збір у Молдавії в 16-18 століттях для сплати данини Туреччини). Інша версія: назва походить від річки Бірзи.
Читачам, мабуть, буде цікаво дізнатися: яке відношення до назви населеного пункту має Григорій Котовський?
1925 року в місті був похований у мавзолеї Григорій Котовський. З 1928 по 1929 Бірзула була столицею Молдавської АРСР. 1935 року Бірзулу перейменували на Котовськ, а 1938 року надали статус міста. У складі Одеської області УРСР Котовськ перебуває з 1940 року. Мавзолей Котовського було зруйновано під час Великої Вітчизняної війни, потім відновлено. До речі, Григорій Котовський родом не з цих місць, як багато хто думає: він із села Хинчешть, що в Молдові.
Читайте також: Че тіло спочиває в Мавзолеї Котовська?
Ананьєв: був центром повіту Херсонської губернії
собор Олександра Невського
Відомий з 1767 як козацька слобода Анань. Назва, судячи з усього, походить від імені одного з українських переселенців, які заснували поселення. Слобода була заселена українцями на землях Туреччини. Землі перейшли під владу Російської імперії в 1792 за Ясським договором. У 1834 році перейменований на місто Ананьїв і став центром Ананьївського повіту Херсонської губернії. Слобода — вид поселення (чи частини міста), на час заснування якого його мешканці мали звільнення («свободу») від будь-якої державної повинності.
Любашівка: землі поміщика Любінського
вид зверху на Любашівку
Любашівка виникла на балках річки Довгенька на землях поміщика Любинського (звідси й назва) і надалі об’єднала кілька сусідніх сіл (Софіївка, Миколаївка). Люди в ній проживали з 1802 року, а перший храм у селищі було освячено у 1811 році. Села з’єдналися у нинішніх межах поселення на початку ХХ століття.
Читайте також: Куди поїхати на Одещину: Любашівка — жива історія
Червоні Окна (зараз Окни): які стосунки мають вікна до назви села
Вид на Червоні Окни
Назва села походить від молдавського слова «окни» — джерело, джерело (ця місцевість рясніла незамерзаючими взимку джерелами). Під час російсько-турецької війни 1787-1791 років. за російськими військами у межиріччі Дністра і Південного Бугу рушили переселенці, здебільшого — молдавани, частина яких осіла в Окнах. До 1920 року селище мало назву Окна. Після 1921 — Червоні Окни (причина зрозуміла — тоді до багатьох назв додавали слово “червоний”). Червоноокнянський район (зараз Окнянський) був утворений у 1923 році.
Читайте також: Куди поїхати в Одеську області: молдавські «ручки» в українському степу
Раніше “Одеське життя” публікувало цикл статей про околиці Одеськоїобласті:
