Фінська "СВО" та українська: агресор один і той самий
- Історія, Авторський блог
- 2024-03-12
84 роки закінчилася Фінська війна. Росія, представлена тоді як СРСР, напала на сусідню Фінляндію. Того разу все було як зараз в Україні – фіктивний привід, гібридні атаки, брехня пропаганди і “м’ясні” штурми. Наш постійний автор Валерій Боянжу присвятив цій події свій новий запис в авторському блозі “Одеського Життя”.
«Одеське Життя» розповідала минулого року про Юрія Гусєва, колишнього директора Укроборонпрому. Пішов він із компанії зі скандалом та звинуваченнями в некомпетентності. Тим дивовижнішим є його нове призначення послом в Азербайджані. Чи потрібний Україні такий посол, у своєму блозі розбирає наш постійний автор Валерій Боянжу.
19 лютого 1954 року Кримський півострів перестав бути частиною РРФСР і був переданий Україні. Тоді це рішення ні в кого не викликало ні запитань, ні заперечень. Навпаки, все стало на свої місця. Чому Крим був Україною, навіть коли входив до складу росії, читайте в блозі постійного автора Одеського Життя Валерія Боянжу.
15 лютого – річниця виведення радянських військ з Афганістану. Сталося це 1989 року. Були в тому “обмеженому контингенті” і військовослужбовці з України. Доля їхня склалася по-різному. Хтось назавжди отримав щеплення навіть від слова “війна”. А хтось, як тоді, впивається смертями, тільки тепер не афганського, а українського народу. Як це відбувається в житті, читайте в блозі нашого автора Валерія Боянжу.
Мешканці одеських багатоповерхівок часто стикаються із проблемою запуску опалення. Щоб відстояти свої права на звичайний комунальний комфорт у своїх квартирах, людям часто доводиться “пройти сім кіл пекла”. Тому публікуємо цікаве повідомлення голови ревізійної комісії ОСББ одного з одеських багатоквартирних будинків та журналістки Таміли Терзян.
До мене ця тема нещодавно просто підлетіла на великій швидкості. Вона неабияк ударила мене ззаду по спині, сказала «Тю, блін!» і помчала далі. Поясню, шановні читачі: я веду про електросамокати на тротуарах наших вулиць.
З днем народження тебе, Херсоне-тато, привіт тобі з Одеси-мами! Вдруге в житті я зраджу Херсону з Одесою. І скажу, що п’ять студентських років, поки я стояв у черзі за дипломом в Одеському інституті зв’язку, пройшли набагато веселіше, ніж уже дев’ять місяців тут в евакуації. Сиджу та запевняю себе, що я майже вдома, що між Одесою та Херсоном багато спільного. Добираю факти. І так!
Постійний автор “Одеського життя” Валерій Боянжу ділиться своїм досвідом спілкування з телефонними шахраями. Сподіваємося, інформація стане у нагоді нашим читачам і, можливо, врятує чийсь банківський рахунок.
Сьогоднішня тема із розряду тих, які “підкидає” саме життя. І всі ми знаємо, яким жорстким, а найчастіше жорстоким порадником воно буває.
Ось, їй-богу, зрадів! Якби це трапилося в доісторичні часи, які сьогодні називають «тоталітаризмом» і «застоєм», то тамтешні начальники — у вигляді секретарів обкомів — готували б дірочки на лацканах піджаків під нагороди.
Фінансові новини розносяться миттєво. Це коли водопровідник кран в люці на три квартири відремонтує — шуму нема. Овації чути від мешканців цих квартир. Або лайка, якщо вода все одно не надходить на поверх. Решті навколишнього бідолашного співтовариства — все фіолетово.