Андрій Вишинський — одесит на прізвисько «Ягуарович»: історія ката і «ланцюгового пса» диктатора
- Авторський блог
- 2024-11-21
Деревопади в Одесі не рідкість. Варто посилитися вітру — і на одеські вулиці, автомобілі та самих одеситів валяться гілки, а то й цілі стовбури дерев. Без дерев не буде Одеси — вони очищують повітря, охолоджують літньою спекою, створюють красу. Але без догляду — перетворюються на небезпечних сусідів. Автор “Одеського Життя” Валерій Боянжу розповідає про один такий випадок.
Звернути увагу на три нові грані Голодомору, пам’ять жертв якого ми згадуємо сьогодні, 23 листопада 2024 року, пропонує постійний автор “Одеського Життя” Валерій Боянжу. Одна з них особливо показова – як кат, що відбирав продовольство, покаявся і розповів правду про те, як в СРСР вбили мільйони українців.
22 листопада 1954 року, тобто рівно 70 років тому «скопитився» Андрій Януарович Вишинський. «Фі!», — може обуритися дехто, мовляв, що це за вислів. Адже говорили ж ще в Стародавньому Римі «де мОртуіс Аут бене, Аут нІгіль», тобто «Про мертвих або добре, або нічого». Так, але ж є і більш точне тлумачення цього вислову давньогрецького (VI століття до н.е.) політика Хілона зі Спарти — «Про мертвих або добре, або нічого, крім правди». Так от, якщо, згадуючи про багатьох людей, які пішли у засвіти, кажуть «доброї пам’яті такий-то», то про таких, як Вишинський, правильно буде говорити «недоброї пам’яті». Чому? А ось вам «нічого, крім правди».
Напередодні тисячного дня з початку повномасштабно вторгнення російських військ на територію України, ми публікуємо другу частину блогу військового журналіста Вячеслава Діордієва про події, які передували цьому та стали каталізатором агресії.
Однією зі знакових подій, що стали символом перемоги над німецьким нацизмом у Другій світовій війні, став радянський прапор, встановлений над Рейхстагом – будівлею парламенту переможеного рейху. А от про важливу роль у цій події українця Олексія Береста мало хто знає. Чому, у своєму блозі розповідає постійний автор «Одеського Життя» Валерій Боянжу.
В Одесі на Привозі, а ще в кіосках і просто з лотків на вулицях, перехожим пропонують дешеві цигарки. І справа не в тому, що це може бути підробка (таких теж багато). Просто вони безакцизні. І хоча для окремо взятого покупця це добре, для країни і всіх нас – біда. Чому, читайте в блозі Валерія Боянжу.
Сам факт того, що держава фінансує парламентські політичні партії, виглядає дивно. Ще більш дивно, що таке фінансування продовжується під час війни. Саме про це розмірковує у своєму блозі постійний автор «Одеського Життя» Валерій Боянжу.
Відносно недавно провулок Новгородський в Одесі перейменували на Дворнікова. Нижче про те, чим ця людина заслужила таку честь.
Орест Дворніков – відомий український лікар-рентгенолог із Одеси з дуже непростою долею. Йому довелося пройти через нацистський табір смерті, згодом радянський. Але навіть у таких страшних місцях він залишався вірним клятві лікаря і рятував життя в нелюдських умовах – бараках і шахтах. «Одеського життя» його історію розповів журналіст Валерій Боянжу.
24 жовтня в усьому світі відзначають День ООН, який водночас збігається з початком Тижня роззброєння. Ці події мають особливе значення для України, оскільки саме в контексті роззброєння 1994 року був підписаний Будапештський меморандум. Цей документ став ключовим етапом в історії країни, коли Україна добровільно відмовилася від свого ядерного арсеналу в обмін на міжнародні гарантії безпеки. ООН завжди відігравала важливу роль у питаннях глобальної безпеки, і згадка про Будапештський меморандум у ці дні нагадує про важливість дотримання міжнародних домовленостей щодо роззброєння.
«Одеське Життя» пропонує своїм читачам погляд військового журналіста В’ячеслава Діордіева на події, які призвели до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України і початку війни, яка триває й досі. Це перша частина його блогу, присвяченого цій темі. Найближчим часом ми опублікуємо продовдовження.
До 5 листопада – дня президентських виборів у США – часу залишилося всього нічого. У них споконвіку (а точніше з кінця 18-го століття) це відбувається в той самий день – у вівторок після першого понеділка листопада. А з приводу того, кого виберуть американці – Його чи Її – ми з вами тут із цілком зрозумілих причин хвилюємося куди більше, ніж самі громадяни США. Про це й поговоримо.