- На півдні Одещини Георгіїв день святкують українці, болгари, гагаузи й молдавани
- У селах досі ріжуть ягня, варять курбан, печуть обрядовий хліб і поливають іменинникам руки водою
- У Перемозі повернули кінні перегони, а в Яровому проведуть благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ
- Цього дня люди моляться за мир, врожай і захист українських військових
Про те, як святкують Георгіїв день гагаузи села Котловина, «Одеське життя» вже розповідало. А як його традиційно відзначають у Бессарабській та Буджацькій громадах українці, болгари, гагаузи, молдавани – всі разом, – читайте у репортажі нашої кореспондентки Юлії Валієвої.
Святкують не лише гагаузи і болгари
Прийнято вважати, що День Георгія святкують лише болгари і гагаузи. Але в Буджацькій громаді в Новодолинському, де більшість населення – українці та молдавани, свято відзначають усім селом. Більше двадцяти років тут «усім миром» будували церкву, яку назвали на честь Георгія Переможця.
– Георгіїв день для новодолинців – храмове свято, – розповідає Прасковія Жигун, керівниця місцевого Будинку культури. – До війни ми влаштовували фестивалі, концерти, спортивні змагання, вшановували іменинників – Георгіїв, Юріїв і Єгорів. До речі, це улюблене свято нашого старости Юрія Бакарогло.
Зараз у цей день проходить святкова служба, на яку збирається усе село. Ми молимося за наших захисників, за мир в Україні. Потім накриваємо столи, на яких обов’язковими є тушкована баранина, курбан, міліна, налисники, голубці, узвар – страви і української, і молдавської, і болгарської кухонь.
Про Хедерлез тут не чули
Минулого року ми розповідали про те, як гагаузи в Георгіїв день святкують Хедерлез. Мешканці колишньої Тарутинщини Хедерлез не святкують. У гагаузькому селі Підгірне це насамперед храмове свято – церква має ім’я святого Георгія Переможця.
– В цей день люди їдуть на святкову службу, потім накривають на подвір’ї храму столи з національними стравами. День народження села ми святкуємо окремо. В сім’ях, де є Георгій, Юрій, – це суто родинне свято, де вітають іменинника, запрошують друзів, – розповідає Зінаїда Тасмасис, староста Підгірненського старостату.
Так само і в Красному, де мешкає більшість гагаузів.
Щодо страв, які подаються на Георгіїв день, крім традиційного запеченого ягняти і наваристого курбана, на Тарутинщині обов’язково пригощають булгуром із тельбухами. А ще печуть обрядовий хліб у вигляді плетінки.
Загалом є багато спільних традицій, але є й відмінності в обрядах не лише між селами, а навіть родинами. Які ж саме?
«Якщо у мене буде онук, то, сподіваюсь, діти його назвуть Георгієм»
Георгій Паскалов, мешканець села Петрівськ, своїм ім’ям дуже пишається:
– В нашій родині святкували Георгіїв день завжди. Мене назвали на честь прадіда, який був серед засновників колишнього Петросталя – перших поселенців. Він бойовий був – учасник двох воєн. Добре пам’ятаю, як мій батько – теж Георгій – різав ягня, дітям малював його кров’ю хрестик на лобі. Кров збирав у миску та відправляв нас на річку її вилити – задля дощів і багатого врожаю. Мама запікала ягня в печі. Зранку приходили друзі родини, поливали татові на руки воду, щоб він умився, – так проявляють увагу до іменинника. А в обід починалося застілля – гуляли, співали, закінчували свято дружнім хоро. Зараз святкуємо простіше. Хоча і досі зранку до мене сусіди стають у чергу – кожен хоче першим мені полити водою. Замість ягняти готуємо курбан. Це моє улюблене свято, і дуже сподіваюсь, якщо в мене буде онук, то діти його назвуть Георгієм та наша родинна традиція продовжиться.
Навіщо зважують іменинників?
Тетяна Джигова із села Рівне Бессарабської громади не просто вчителька, вона ще й керівниця дослідницьких робіт секції «Етнографія» Малої академії наук України.
– Минулого року ми з учнями і працівниками Будинку культури в Георгіїв день провели обрядове свято, запросили на нього Георгіїв і Георгійовичів. Поливали їм руки водою, вітали піснями, що співають у цей день, провели зважування іменинників – вважається, що це забезпечує імениннику здоров’я. Потім діти гойдалися на прикрашених квітами гойдалках: хто вище злетить, той буде щасливий. Також це символізує очищення. До речі, на Георгіїв день є прикмета – кого ти зранку зустрінеш, на того весь рік будеш схожим. Наприклад, я тогоріч зустріла бабусю Дону, а вона працьовита, та й весь рік провела у роботі. Головне, щоб п’яничку якогось не зустріти, – розповідає Тетяна Джигова.
Для родини пані Тетяни Георгіїв День – важливе свято. Адже і свекор – Георгій, і син.
– Син каже, що і він свого сина назве Георгієм. Мій свекор завжди різав молоде ягня, малював хрестика його кров’ю на лобі дітям для захисту, а також і на воротах, – згадує пані Тетяна. – Дома наводили лад, прикрашали двір квітами. Звичайно, запікали ягня, свекруха варила булгур з тельбухами та пекла обрядовий плетений хліб, який зверху прикрашала бузком. Зранку приходили сусіди, друзі полити іменинника, обов’язково з подарунком – рушником. Господар усіх запрошував за стіл. Гуляли всі до пізньої ночі. Зараз скромніше святкуємо. Але завжди пригощаємо сусідів булгуром та бараниною.
Кінні перегони і головний «по курбанах»
В селі Перемога Буджацької громади до війни на Георгіїв день з’їжджалися люди з усієї округи. Тут влаштовували кінні перегони, частування національними стравами, змагання з вільної боротьби, концерт.
Минулого року перегони повернулися в Перемогу. Після них всі зібралися за вкритим просто неба столом. Коронною стравою був наваристий курбан. А варив його найкращий у селі кухар «по курбанах» Георгій Донкогло, колишній завідувач гаражем місцевого сільгосппідприємства.
– Колись на Георгіїв день до мене приходив увесь колектив господарства, бувало пів сотні людей збиралося на подвір’ї, – пригадує Георгій Донкогло. – Я різав барана, варив великий казан курбана, дружина готувала міліну, голубці, обов’язково були овеча бринза, копчене сало, домашні ковбаси. Хлопці приходили з водою для вмивання, хтось брав теплу, а хтось льодяну колодязну, для жарту. Гуляли до самого ранку.
Потрійне свято для мешканців Ярового
Для мешканців села Ярове це потрійне свято – день народження села, храмове свято і Георгіїв день.
– Зазвичай Георгії та Георгійовичі напередодні свята ріжуть ягня, обов’язково так, щоб кров стікала в землю – задля врожаю. Краплею крові дітям малюють хрестики на лобі. Прикрашають квітами ворота, також малюючи на них хрестики, та ставлять на воротах свічку, – розповідає Матрона Занфірова, керівниця Ярівського Будинку культури. – Ягня у фользі у нас традиційно запікають в ямі чи в печі у тісті. Усі тельбухи – серце, легені, нирки, печінку, навіть кишки – залишають на святкову кашу з булгуру. Після трапези усі кістки збирають та закопують у землю – щоб був добрий урожай.
Цього року свято в Яровому вирішили відзначити. Після святкової служби в храмі на площі працюватиме благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ – розпродаж домашніх кондитерських виробів, сувенірів, національних страв, фермерської продукції.
– На концерті вшануємо заслужених людей села й іменинників. А потім пригощатимемо усіх обрядовим хлібом, запеченим ягням і булгуром. У нас на Георгіїв день гуляють усі, незалежно від національності й імені. Мій батько був Іван, але ягня завжди різав. Зараз ніхто вже і не скаже, які обряди на Георгіїв день болгарські, а які – гагаузькі, давно все перемішалося.
Із молитвою про мир та за наших захисників
У родині Тетяни Дімітрової із села Євгенівка Георгіїв немає, але вона із чоловіком Іваном кожного року святкують Георгіїв день.
– На це свято в нас ріжуть барана, варять курбан, роблять «дрепану» (витяжну) міліну. Курбан ми з дідом вже не потягнемо, але міліну зроблю. Ще вип’ємо за наших хлопців військових по чарці бессарабського вина. Святий Георгій – захисник наших воїнів, а в мене троє онуків боронять країну. Отже зранку піду в церкву, помолюся за наших військових, щоб святий Георгій захистив їх від усього зла на землі. І щоб закінчилася війна і в Україну прийшов мир – саме про це прошу Георгія Переможця.
Прикмета для аграріїв
Цікавою прикметою на день Георгія поділився Петро Ламбов із села Петрівськ.
– Я аграрій, і цього дня завжди вдивляюся в поле, адже мій батько Георгій завжди казав: «Якщо ворона на Георгіїв день ховається в землі, купається в пилюці – це до холодів чи дощу. Якщо просто літає – буде сонячно». Отже, фермерам можна користуватися, прикмета працює.
Читайте також:
Святий Юрій, Гергьовдень, Хедерлез: 6 травня різні народи зустрічають одне з головних весняних свят
Рецепт справжнього курбану: як його готують у Котловині?
Гагаузьке село Котловина: чому курбан – це більше, ніж страва? (відео)
