Овідіополь в Одеській області: як дістатися та що подивитися

Ключові моменти:

Історія Овідіополя почалася задовго до появи фортеці.
Аджидер був торговим поселенням Османської імперії біля лиману.
Фортеця з’явилася тут після переходу території під владу імперії.
Назва Овідіополь пов’язана з помилковою версією про заслання Овідія.

Аджидер з’явився тут задовго до Овідіополя

Історію сучасного Овідіополя неможливо починати з кінця XVIII століття. Люди жили на цій території задовго до появи селища, а археологічні знахідки час від часу нагадують про давні поселення на берегах Дністровського лиману. На початку 1750-х років тут виникло поселення Аджидер. Воно існувало в період османської присутності в цьому регіоні, а його назву перекладають як «гірка долина». Розташування біля лиману було важливою перевагою: Аджидер використовували як торговий і перевалочний пункт. Доля поселення змінилася наприкінці XVIII століття під час чергової війни між Російською та Османською імперіями. Аджидер було зруйновано, а після переходу території під владу Російської імперії тут почалося будівництво нового військового об’єкта. Місце для нього визначали 1791 року. За однією з версій, майданчик обирав генерал-аншеф Суворов, за іншою — підполковник Деволан.

У 1792 році почалося будівництво Овідіопольської фортеці. Роботами керував інженер-капітан Єгор фон Ферстер, начальник інженерної команди. Одночасно тут планували розвивати адміралтейську інфраструктуру, оскільки розташування на лимані мало військове та стратегічне значення. Історія самого Ферстера згодом знову перетнулася з Одесою. 1799 року його відправили у відставку, вказавши причиною «зволікання зі складанням річного звіту». Однак інженер і надалі залишався помітною постаттю в історії регіону: згодом він брав участь у підготовці планів гавані та міста Одеси, а також у розробці проєктів деяких одеських будівель. Тому зв’язок Овідіополя з Одесою виник не випадково. Два населені пункти опинилися включеними в один процес перебудови півдня регіону, який відбувався після зміни політичних кордонів наприкінці XVIII століття.

Чому Аджидер перейменували на Овідіополь

Назва, під якою селище відоме сьогодні, з’явилася 1795 року. 27 січня Катерина II видала указ, згідно з яким Аджидер отримав нове ім’я — Овідіополь. Його назвали на честь давньоримського поета Публія Овідія Назона. Причиною перейменування стала поширена на той час версія про те, що саме в цій місцевості римський поет перебував у засланні. Пізніше з’ясувалося, що це уявлення було помилковим. Місцем заслання Овідія було місто Томіс, розташоване на території сучасної Констанци в Румунії. Однак нова назва вже закріпилася. Згодом зв’язок із давньоримським поетом став частиною місцевої ідентичності, а на березі Дністровського лиману з’явився пам’ятник Овідію. Так історична помилка, що виникла понад два століття тому, перетворилася на стійку частину історії самого населеного пункту.

Пам’ятник античному римському поету Публію Овідію Назону в селищі Овідіополь Одеської області

Розвиток Овідіополя продовжувався і після завершення будівництва фортеці. Його розташування біля лиману, близькість до Одеси та поява згодом залізничного сполучення сприяли зростанню селища. Поступово воно ставало не лише військовим пунктом, а й місцевим центром торгівлі, освіти та повсякденного життя. 1802 року тут відкрилася перша школа. До кінця XIX століття освітня система розширилася: у селищі з’явилися школа для дівчат і чотирикласне училище. Змінювалася й міська інфраструктура. Після 1905 року в Овідіополі з’явилися земська лікарня, поштово-телеграфна філія та ощадна каса. Працювала кінно-поштова станція. У селищі діяли кілька церков і синагога. Усі ці об’єкти свідчать про те, що Овідіополь із часом вийшов далеко за межі своєї початкової ролі військового укріплення. Тут формувалося повноцінне суспільне життя, пов’язане з торгівлею, освітою, транспортом і місцевими громадами.

Кароліно-Бугаз назвали на честь власника земель

Якщо вирушити далі в цьому напрямку, можна познайомитися з історією Кароліно-Бугаза. Від Одеси до села близько 53 кілометрів. Сьогодні його знають насамперед як населений пункт на узбережжі, однак походження назви нагадує про значно давніші події. На території сучасного села колись розташовувалося татарське поселення Бугаз. Назву пов’язують зі словом «горло» — ймовірно, вона відображала особливості місцевості. Під час війни між Російською та Османською імперіями поселення було знищене. Пізніше землі перейшли у володіння Адріана Грибовського, кабінет-секретаря Катерини II. Потім їх придбав подільський граф Ігнацій Сцибор-Мархоцький і передав своєму синові Каролю. Саме ім’я Кароля стало основою першої частини сучасної назви — Кароліно-Бугаз. Таким чином, топонім зберіг одразу кілька історичних пластів: пам’ять про давніше татарське поселення та відомості про наступних власників території.

Сухий Лиман — частина історії оборони Одеси

Ще один населений пункт в околицях Овідіополя — Сухий Лиман. До Одеси звідси близько 14 кілометрів. Історія цього місця вже пов’язана з іншими подіями та епохами. Колись тут розташовувався хутір братів Абрама та Бориса Вейнерових. Вони займалися розведенням орловських рисаків, тому господарство було відоме своїм конярством. До кінця 1920-х років хутір називали Венірським. Під час Другої світової війни ця територія виявилася пов’язаною з обороною Одеси. Тут проходила лінія оборони міста, яке витримувало облогу протягом 73 днів. Після війни пам’ять про ці події увічнили в самому селі. У його центрі встановили обеліск, на барельєфі якого представлені епізоди 73-денної оборони Одеси

У Калаглеї добували глину

Ще одне цікаве місце поблизу — Калаглея, розташована приблизно за 47 кілометрів від Одеси. Перше відоме письмове свідчення про село датується 1784 роком. Тоді ігумен Березунського монастиря Паїсій написав скаргу на козаків. Саме їх вважають першими жителями Калаглеї. З походженням назви села пов’язують версію про український вислів «коло глея». Глеєм у той час називали глину, яку добували в цих місцях. Тому в місцевому топонімі могла зберегтися пам’ять про природний ресурс, що мав значення для мешканців. Головною архітектурною пам’яткою Калаглеї вважають церкву святого Миколая. Храм збудували 1880 року, і сьогодні він залишається одним із найпомітніших історичних об’єктів села.

Історичне фото Овідіополя — Церква святого Миколая

Відпочинок в Овідіополі

Де відпочити на природі

Поїздку до Овідіополя можна доповнити прогулянкою на природі. В Овідіопольському районі розташований державний ботанічний заказник «Дальницький ліс». Тут ростуть дуб, береза та сосна. Територія заказника підходить для спокійного відпочинку та прогулянок, тому знайомство з історією району можна поєднати з невеликою поїздкою на природу.

Ярмарки, свята, фестивалі

День селища Овідіополь — 15 червня
День села Прилиманське — 28 серпня
Фестиваль народної творчості та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва району — вересень

Історична довідка. Овідіополь цікавий тим, що його минуле не вкладається в історію однієї держави чи однієї епохи. Територія має давніші археологічні шари, потім тут існував Аджидер османського періоду, після зміни кордонів з’явилася фортеця Російської імперії, а саме поселення отримало нову назву й поступово перетворилося на місцевий центр. Такий погляд дозволяє побачити історію півдня України як складний процес, у якому змінювалися політичні впливи, населення, торговельні зв’язки та адміністративні системи.

Нагадаємо, «Одеське життя» розповідало про околиці Сарат, Тарутине, Білгорода-Дністровського, Роздільної, Окон, Миколаївки, Березівки, Захар’ївки, Татарбунар, Ширяєве, Арциза, Ананьєва, Балти, Любашівки, Обжилого та Іванівки, Доброслава, Біляївки. Також наша кореспондентка розповіла про відпочинок на курорті Лебедівка.