У Бессарабській і Буджацькій громадах обіцяють лікарям, які вирішили переїхати і працювати в сільських медзакладах 200 тисяч гривень підйомних та забезпечення житлом.
Чи насправді працюють ці обіцянки і що ще роблять у громадах для того, щоб привабити лікарів, розповідають самі лікарі, які обрали життя в селі, та спеціалісти місцевого самоврядування, що опікуються питаннями охорони здоров’я.
Знайшли вакансію на сайті
Вадим Луценко, лікар сімейної медицини Буджацької лікарні:
– Разом з дружиною та сином ми переїхали в Буджак два місяці тому з Дніпропетровщини. Мій досвід – двадцять років. Я працював лікарем, був заступником директора з медобслуговування, але війна змусила усе залишити і змінити життя. Буджацьку лікарню ми знайшли на сайті вакансій, і саме завдяки запропонованим умовам обрали її. Зателефонували, домовились. Спочатку я приїхав сам – мене зустріли, одразу влаштували на роботу, уклали контракт на п’ять років. Потім приїхали син та дружина, яка, до речі, також медпрацівник. Громада нам орендувала двоповерховий будинок, син пішов до школи.
Керівництво громади з першого місяця почало виплачувати підйомні – я вже отримав перші 100 тисяч. Наприкінці місяця отримаю решту. Також громада платить за оренду житла і комунальні послуги.
У лікарні виділили кабінет, на прийомі ми працюємо із медсестрою. Колектив професійний, згуртований. Гадаю, ми зробили вірний вибір.
Фахівців все одно не вистачає
Сергій Білоіваненко, генеральний директор Бессарабської лікарні:
– Коли я переїхав п’ять років тому з дружиною в Бессарабське, то отримав 100 тисяч гривень підйомних, а також район узяв на себе оплату комунальних послуг. Нам пропонували сімейний гуртожиток для медпрацівників, але в Бессарабському живе моя теща, тож мешкаємо у неї. Звісно, хочеться мати власне житло, але з цим проблеми – під час війни ціни на житло виросли, і придбати щось нормальне доволі складно.
Зараз громада надає молодим лікарям 200 тисяч підйомних, платить за оренду житла і комунальні. Однак все одно нам не вистачає фахівців – в єдиній базі вакансій від нашої лікарні близько десяти заявок. Нам потрібні педіатри, інфекціоніст, травматолог, хірург та інших вузькі спеціалісти. У гуртожитку зараз мешкають двоє лікарів – інфекціоніст і рентгенолог, можемо ще когось заселити. Але в основному приїжджають лікарі з сім’ями і, звичайно, їх більше цікавить окреме житло, однак поки вони можуть розраховувати лише на орендовану будівлю. До речі, цього року громада придбала будинок для нашої лікарки – переселенки із зони бойових дій.
Ми втомилися від обстрілів
Інна Вараниця, лікарка-невролог Бессарабської лікарні:
– Разом з чоловіком та двома дітьми ми приїхали до Бессарабського два роки тому. Ми настільки втомилися від обстрілів, що нашою головною метою було знайти безпечне, затишне містечко. Так ми обрали Бессарабське. Тут мені запропонували посаду лікаря в поліклініці, дітей влаштували у садок і в школу. Виплатили 200 тисяч підйомних. Спочатку ми винаймали житло, а у січні цього року громада придбала для нас будинок на три кімнати, із санвузлом, з пічним опаленням. Ми зробили ремонт, а пічку вирішили залишити – зараз такі часи, що це надійніше й дешевше. Ще маємо власне подвір’я, садочок, город. Комунальні сплачує громада. Бессарабське – гарне селище. Нам тут подобається.
Чому корінний одесит обрав село?
Олександр Козаченко, лікар сімейної медицини Петрівської амбулаторії Буджацької громади:
– Я родом з Одеси. Закінчив Одеський медуніверситет, пройшов інтернатуру. А потім ми з однокурсником Іллею вирішили не залишатися в місті, а почати працювати лікарями як підприємці, тобто на самих себе. Нам хотілося незалежності, і саме в Буджацькій громаді ми її отримали. Приїхали на запрошення голови громади. Спочатку нам запропонували працювати під дахом сільських ФАПів, нас це влаштовувало – в Одесі, щоб займатися приватною практикою, треба було б орендувати кабінет. Я потрапив у Петрівську амбулаторію. Мені одразу надали відремонтоване, з усіма зручностями житло, де навіть нові меблі були. В Петрівці люди зустріли тепло – в них багато років не було лікаря, тож вони були дуже раді. Взагалі в селі лікар у великій пошані. Також громада надала мені авто. Зараз обслуговую шість сіл Петрівського, Вознесенівського і Новодолинського округів. Враховуючи, що ми – лікарі-підприємці, то підйомні для нас не передбачені. За три роки я зібрав необхідну кількість пацієнтів, а це понад тисячу, і працюю напряму з НСЗУ. Минулого року подовжив контракт ще на п’ять років. Мої однокурсники дивуються: як я, корінний одесит, опинився в селі? А мене все влаштовує. Це дуже цікавий досвід, добра медична практика, а ще мені тут подобаються люди – прості, гостинні, чуйні, вдячні.
Знайшов і роботу, і кохання
Ілля Руссу, лікар сімейної медицини села Лісне Буджацької громади:
– Я приїхав працювати в Буджацьку громаду після Одеського медуніверситету та інтернатури в якості лікаря-підприємця. Родом з Білгород-Дністровського району. Мені запропонували обслуговувати села Лісненського, Богданівського і Миколаївського округів. Спочатку орендував житло в Миколаївці, а по селах їздив на скутері. Потім мені надали автомобіль і власне житло у селі Лісне. Маю укладені договори з 1900 пацієнтами, і працюю як «фоповець» напряму з НСЗУ. Усе, що обіцяло керівництво громади, воно виконало, тому я подовжив контракт ще на п’ять років. А ще знайшов тут кохання, торік у нас народився синочок. Тож ми налаштовані жити тут довго і щасливо.
Що пропонують лікарям Бессарабська і Буджацька громади?
Дар’я Топал, керівниця юридичного відділу Бессарабської громади:
– Наприкінці 2024 року ми прийняли програму придбання службового житла для лікарів, на що передбачено півтора мільйона гривень. Також у програмі «Здоров’я» передбачені пільги для лікарів, які переїхали до нашої громади або вже працюють в ній.
Так, лікар, який починає працювати в Бессарабській лікарні, отримає 200 тисяч гривень підйомних, оплату орендованого житла, комунальних послуг. Також лікар може претендувати на матеріальну допомогу на покращення побутових умов, а якщо лікар-жінка знаходиться в декреті, то, щоб вона мала змогу працювати, їй громада платить за послуги няні. Крім цього, громада при укладенні договору зі студентом медичного вишу компенсує контракт. Звичайно, поки що у нас немає можливості забезпечити всіх лікарів власним житлом, але ми працюємо над цим.
Володимир Лунгу, керівник відділу охорони здоров’я Буджацької громади:
– У Буджацькій громаді відновлюється лікарня, тому для нас дуже важливо залучити якомога більше лікарів. Ще в перший рік створення громади ми зуміли переконати двох молодих лікарів-«фоповців» приїхати до нас. Цього року почав працювати лікар УЗД Ярослав Панчєв, який вже отримав від громади 200 тисяч підйомних. Зараз ще приєднався лікар, який теж отримує підйомні. Також реконструюємо будівлю під дві квартири для лікарів. Отже, наприкінці весни однокімнатну квартиру отримає Ярослав Панчєв, а влітку у двокімнатну квартиру переїде Вадим Луценко з родиною.
Крім цього, громада бере на себе оплату комунальних послуг, забезпечує транспортом, сплачує контракт студентам, які уклали договір з громадою. Нам дуже потрібні лікарі, тому ми готові на всі умови. Зараз шукаємо двох лікарів сімейної медицини, рентгенолога, отоларинголога, розглянемо і пропозиції інших вузьких спеціалістів. Приїздить до нас, і ви не пошкодуєте.
Фото авторки
Читайте також:
