Про це пише пресслужба Міністерства оборони України.
Протягом трьох місяців курсанти опановували навички професійної майстерності, зокрема такелаж, навігацію та, як виявляється, досить складне вітрильне ремесло. Те ж саме п’ять століть тому робили однодумці флорентійського мореплавця Амеріго Веспуччі, на честь якого названий цілий континент.
— Дерево, мідь, кілометри сплетених різноманітних канатів, такелажні пристрої — все це немов миттєво переносить у роман Жюля Верна. Цей корабель є втіленням справжньої морської романтики, — із захопленням розповідає про своє перше знайомство з італійським судном курсант Артур Стремінський.
Варто зазначити, що через особливості конструкції, включно з дуже великими вітрилами «Амеріго Веспуччі» (їх площа сягає трьох квадратних кілометрів), — досить важкий, з обмеженою маневреністю. Практично все устаткування має ручне керування. Усі дії, пов’язані з маневруванням вітрилами, проводяться вручну, і в цій операції беруть участь 150 моряків, які розпускають полотна близько 2 годин. А довжина канатів судна перевищує 30 кілометрів. При розгорнутих вітрилах «Амеріго Веспуччі» здатний розвивати швидкість до 14,6 вузлів (близько 28 км/год). Що стосується побуту, то особливістю даного навчального корабля є те, що житлове приміщення використовується і як їдальня, і як навчальний клас, і як кімната відпочинку, спальні місця екіпажу — це спеціальні гамаки, які кожен день складаються і розкладаються черговими курсантами.
— Звісно, спальні місця дещо незвичні й незручні для нас, але й спати особливо було ніколи. Ми постійно ходили в наряди, проводилися заняття з астрономії, навігації, готували презентації на англійській та італійській мовах. Також займалися на картах, особливо цікаво було прокладати курс корабля без будь-яких технічних засобів. А ще були заняття з вогневої, які включали стрільби з пістолета та кулемета. Вільного часу практично не було, лише коли заходили в порти, можна було вийти в місто, якщо в цей час твій взвод був не в наряді, — розповідає Артур.
За словами курсанта, основна відмінність у навчанні полягає в тому, що предмети, пов’язані з морською тематикою, італійці викладають вже на першому курсі. Загалом те, чого в Україні вчать за п’ять років, тут встигають навчити за три. Це навігація, орієнтування в морі, такелажне справа, тренування корабельних бойових розрахунків, основи штурманської підготовки. Також незвично було бачити на борту судна дівчат, адже у ВМС Італії ось уже більше 20 років на військових кораблях служать жінки, тому програма навчання для курсантів-дівчат і курсантів-хлопців ідентична і немає ніякої різниці між жінками і чоловіками у виконанні завдань.
— Для мене багато чого було в новинку, адже до цього я жодного разу не стажувався на кораблях і не виходив у море, але найбільшою несподіванкою став один їх незвичний ритуал. Він полягав у тому, що першокурсників академії ВМС Італії (м.Ліворно), їх було 130 чоловік, на три дні закрили у невеликому приміщенні, яке розраховано приблизно на 40 осіб. За цей час вони мали лише воду і необхідний матеріал та інструменти, щоб виготовити прапор свого курсу. По закінченню випробування курсанти підіймалися на щоглу, аби повісити свій стяг, після чого їх поливали з пожарного шланга, ніби змиваючи з них звання «духів» (так у них називають першокурсників), — ділиться враженнями Артур Стремінський.
Загалом за час морської практики корабель заходив до портів Іспанії, Німеччини, Норвегії, Нідерландів, Ірландії. Всього за 3 місяці «Амеріго Веспуччі» подолав майже 8 тисяч морських миль. Для українських курсантів — це 8 тисяч морських миль досвіду на шляху до звання офіцера Військово-Морських Сил ЗС України.
Фото: Міноборони
