Подорожуємо з «Одесской жизнью»: «Медовий хутір» Кодима

Відстань від Одеси – 242 км

Кодиму називали «малою Одесою»

Кодима розташована на півночі Одеської області, в долині притоку Південного Бугу — річки, яка носить ту саму назву, що й місто. Історики вважають, що свою назву Кодима отримала від фінно-угрських кочових племен, або від половців, у яких слово «кодима» означало «схід». Перші поселення на місці сучасної Кодими з’явилися ще в незапам’ятні часи — від 33 до 10 тисяч років тому. Також тут було виявлено поселення Черняхівської культури.

Зовсім недавно польські та одеські вчені, працюючи з літописами Османської імперії, виявили у листуванні турецького султана та Речі Посполитої першу згадку про річку Кодима, що відноситься до 1452 року. Це перша письмова згадка про річку, що протікає на Одещині.

У VIII-XII століттях території, де розташована сучасна Кодима, належали Київській Русі, а згодом ними володіли Литва, Польща та Туреччина. Наприкінці XVII століття Кодима перетворилася на невеликий хутір, що належав полякам. А 1754 року князь Йосип Любомирський дав розпорядження збудувати на цьому місці поселення. Окрім нього, у цих місцях господарювали й інші великі землевласники – Конецпольські та Варвара Замойська.

Розташування Кодими було дуже вдалим — вона стояла на торговому шляху з Поділля до Криму та Молдови. Кількість мешканців у містечку постійно збільшувалася – тут селилися купці та ремісники, торговці та дворяни. З давніх давен жителі Кодими вирощували фруктові сади, які були відомі далеко за її межами. А за ароматний мед, який збирали з місцевих пасік, селище отримало назву «медового хутора».

У 1850 році у Кодимі було збудовано костел, який зараз працює як православний храм, а у 1879 році через місто пройшла залізниця. У 1920-х роках, завдяки непу, економічний стан Кодими став різко зростати, і один із районів міста — кодимське «містечко», яке населяли євреї, навіть стали називати «малою Одесою».

У 1979 році Кодима набула статусу міста, а у вересні цього року їй виповниться 266 років.

Нагадаємо, що на нашому каналі YouTube можна також переглянути відео про Кодиму.

Мала Слобідка – «царство» ткачів

Відстань до Одеси – 261 км. Років триста тому село називалося Слобода Бєлінського, а трохи згодом його стали називати Слободзеєю. Усі мешканці поселення були талановитими ткачами. Свій ткацький верстат був майже в кожному домі — тут робили килими, тканини, полотно, рушники. Багато старовинних виробів збереглися досі, а сучасні домашні ткані вироби використовують у весільних обрядах. У 1787 році в селі було збудовано першу дерев’яну церкву, а через сто років у селі звели і кам’яний храм. Ця архітектурна пам’ятка побудована у візантійському стилі.

Село заснували вихідці із Сербії

Відстань до Одеси – 219 км. Колись на території села росли густі дубові ліси, де стали селитися вихідці з Сербії. Вони будували тут дерев’яні будинки та заснували поселення, якому дали назву Серби. Потім сюди стали стікатися селяни-втікачі з північної частини України, які ховалися в цих місцях від феодального гніту. При розкопках, які проводили на початку і середині минулого століття на околицях Сербів, були виявлені залишки стародавніх поселень — уламки глиняного посуду, статуетки, крем’яні знаряддя, грузила, прясла, голки з риб’ячих кісток та бронзові наконечники стріл.

Відпочинок на природі:

Джерело «Слобідка» — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення, що знаходиться на околиці смт Слобідка.

Ярмарок, народні свята та фестивалі:

День міста – вересень

«Свято чистих колодязів»

День Андрія в селі Лисогірка – грудень

Нагадаємо, «Одесская жизнь» розповідала про околиці Сарати, Миколаївки, Березівки, Захарівки, Татарбунарів, Ширяєвого, Арциза, Ананьєва, Балти, Любашівки, Іванівки, Овідіополя, Роздільної, Білгорода-Дністровського, Окон і Тарутиного. Також наша кореспондентка розповіла про відпочинок на курорті Лебедівка та подорож до Обжилого.