Вчитель інформатики зі школи №65 Олег Пустовойт потрапив у ТОП-50 національної премії Global Teacher Prize Ukraine. Викладач родом з Донецької області, але останні роки живе та працює в Одесі. З 2006 року його учні більше 450 разів ставали переможцями чемпіонатів, олімпіад та конкурсів з IT-сфери. Про роль вчителя, важливість вибору професії та дистанційне навчання в школах він розповів «Одесской жизни».
Сивий та наймолодший
Премія Global Teacher Prize Ukraine відбувається вже четвертий раз. Її головний посил — вчителі є дуже важливі для суспільства. Проект популяризує вчительську працю і привертає до неї увагу. Адже це ті люди, яким ми довіряємо найголовніше — наше майбутнє. Я ще минулого року планував подати свою кандидатуру до конкурсу, почав заповнювати анкету, але щось не пішло. Цього разу я вже довів справу до кінця. Написав про свій 18-річний досвід роботи в Донецькому палацу дитячої та юнацької творчості. Зараз я викладаю в одеській школі №65.
Також в 2016-2019 роках я був керівником проектів української команди на світових фіналах чемпіонатів з проектних IT-технологій INFOMATRIX, що проводяться в Бухаресті. Мої учні отримали чотири срібних і чотири бронзових медалі. Результати наших команд останніх років свідчать про те, що зараз IT-освіта в Україні знаходиться на високому рівні. Хвалити себе виявилось дуже складно. Напевно, якимось чином мій матеріал відрізнився від майже трьох тисяч поданих анкет.
Також я став формально наймолодшим сивим конкурсантом. Справа в тому, що для роботи в школі зараз потрібна саме фахова педагогічна освіта. Я її отримав тільки у 2018 році у Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім.. К. Д. Ушинського. До цього у мене був диплом математика Донецького національного університету.
Ще одним сюрпризом для мене стала участь у ТОП-50 моєї вчительки Ольги Анатоліївни Шепель, яка 35 років назад навчала мене фізиці у рудній школі в Бахмуті. Ми не знали, що обидва подаємось до премії.
Головне — придумати свій проект
У мне дуже проста методика викладання. Я використовую все життя метод проектних технологій. Тобто для мене неважливо, що там законспектовано з теорії, що виконано на лабораторних роботах. Головне — придумати якійсь свій проект. Хай він буде кривий, косий, але діти проходять весь шлях для розуміння процесу. Якщо зробили щось таке, що не соромно показати людям, ми демонструємо його на чемпіонатах з інформаційних технологій ЕКОСОФТ. Для чемпіонатів мало щось просто зробити, треба ще й захистити свою роботу. Це вчить учнів висловлювати свої думки. У мене є дівчата, які оволоділи настільки ораторським мистецтвом, що вже можуть спокійно працювати на великі аудиторії. У них не має страху сцени. Ми завжди на конкурси їздимо великою компанією і дуже багато часу приділяємо формуванню освітнього бренду нашої команди. У нас є фірмові футболки, плакати, розроблені логотипи.
Бути вільним
Сучасний вчитель повинен буди, по-перше, небайдужою та вільною людиною. Я завжди говорю, що вільну людину може виховати тільки вільна людина. В нашій країні буде все гаразд, коли ми зможемо випускати самостійних та вмотивованих дітей, які можуть обирати собі професію і приймати рішення. Насамперед наша робота — це третина життя. А що може бути найгіршим, ніж чекати кожного дня, коли вона нарешті скінчиться?
Нажаль, на вчителя в школі навалено стільки роботі, яка не є його прямими обов’язками — вчити та виховувати.
Кількість паперової роботи просто зашкалює. У викладачів не залишається часу на самовдосконалювання. А вони повинні, як і учні, постійно рухатися вперед. Ще викладачу слід бути мобільним. Зараз світ дуже швидко змінюється, з’являються багато нових речей. У нас є те, про що ми раніше могли тільки мріяти.
Не виклик, а необхідність
Дистанційне навчання в школах не в тому стані, в якому б повинно було бути. Воно авральне. Такий формат був не викликом та можливістю, а необхідністю. Здоров’я дітей важливіше. Довчитися можна і потім. Дехто був готовий до нових реалій, я знаю таких людей. Деякі колеги показали, що технологіям онлайн-викладання піддається і музика, і фізкультура, і образотворчість… При цьому є сім’ї, в яких один комп’ютер на четверо дітей. Як вони повинні ділитися, коли уроки в один і той же час? Ми не були готові ні в плані інфраструктури, ні методик. Така ситуація вдарила по усьому суспільству, в тому числі й по батькам. Але дала і важливий досвід.
