
Тоді, у Львові, скандування гасел «Слава Україні!» і «Смерть ворогам!» було в дивину. Але ми списували побачене й почуте на «особливі обставини» міста, що стало форпостом усього українського і навіть націоналістичного в нашій більшою мірою російськомовній країні. Крім того, хода здавалася такою буденною з нудьгуючими ДПС-никами в кінці строю та позіхаючими міліціянтами. Не було ані телебачення, ані фотографів, ані натовпу роззяв уздовж маршруту. Коли все закінчилося, люди погасили смолоскипи, опустили прапори і розійшлися по кав'ярнях.
І ось смолоскипна хода повторилася в Одесі. У місті, де Бандера ніколи не був. У місті, де немає пам'ятників на його честь. У місті, де немає вулиць, названих його ім'ям. У місті, де чимало людей впевнені в його антисемітських настроях (хоча історики досі сперечаються щодо причетності ОУН до єврейських погромів). У місті, де нещодавно на одній з головних міських площ абсолютно вільно діяв цілий наметовий табір прихильників «русского міра».
Так чому не провести виставку «Невідомий Степан Бандера» або тиждень документального кіно про визвольний рух у Західній Україні? Навіщо бентежити місто смолоскипною ходою? Я навіть не впевнена, що хоча б кожен другий одесит погодиться з гаслом «Бандера – герой» і не здригнеться, коли побачить його ім'я поряд з іменами національних героїв інших країн, наприклад, Жанни д'Арк, Махатми Ганді й Фіделя Кастро.
І взагалі, у смолоскипної ходи якась не дуже хороша історія. Пригадується чомусь Ку-клус-клан і величезна «жива» свастика, що крокує по колу.
Звичайно, Одеса — це Україна. Але люди в балаклавах і масках аж ніяк не сприяють підвищеню рівня довіри до радикальних українських патріотів.
P.S. Мені здалося, чи в строю дійсно були прапори Волинської області. Ви серйозно? Волинської?!
Пишіть автору: аn.myachina@yandex.ua
Автор: Анна Мячина


