Ланцюжок, який допоможе об’єднатися
Культурно-туристичний маршрут «Шпаків шлях», який сьогодні реалізується на Кодимщині, нині охоплює 14 населених пунктів. У його рамках відтворюється культурно-історична спадщина регіону. Також проходять зйомки фільму про цей мальовничий край (одеський кінорежисер, оператор Сергій Коняхін). Незабаром стрічка вийде у прокат і ця місцина постане перед глядачами у всій своїй красі й туристичній привабливості.
«Шпаків шлях» – це історична назва торгового шляху, яким у давнину йшли чумацькі каравани до Криму, Причорномор’я та Приазов’я, – з вершковим маслом і лляною олією, зерном і шкірою, шерстю та хутром. З Чорноморського і Азовського узбережжя дорогою проїжджали десятки тисяч чумаків, які везли на возах сіль та рибу, горіхи й сушені фрукти, вино і хміль, шовк і килими. Однак цим шляхом надходили не тільки їжа та побутові товари. Відбувався й обмін ідеями та культурними традиціями.
Шлях назвали люди Шпаковим на честь гайдамацького ватажка Федора Шпака. Шпаків шлях, який сполучав українські землі з європейськими країнами на заході, є тим ланцюжком, який може об’єднати нас і тепер, не позбавивши власних культурних рис.
Що подивитися на Кодимщині?
Завітавши на Кодимщину, мандрівники ознайомляться з самобутніми історичними та природними принадами.
Місто Кодима здивує вас маєтком Розенфельда, виконаному в готичному стилі. В ньому нині знаходиться районний історико-краєзнавчий музей. Тут вам проведуть екскурсію по епохах і відкриють таємниці перших власників будівлі, де зараз музей, розкажуть про містичні загадки цієї місцини.
Село Пиріжна розповість легенду про Демкові криниці, а «Жолоби» – джерело з цілющою водою та каплиця «Демкові криниці» – місце православного паломництва – очистять і додадуть здоров’я.
Храм Димитрія Солунського з єдиним у світі іконостасом у техніці флоромозаїки чекає на подорожніх у с. Серби. Іконостас створив художник Петро Козловський. Картини Петра Козловського прикрашають церкви в Сербах, Кодимі, Слобідці, Ужгороді. Одна картина з зображенням Ісуса Христа є у Ватикані, інша – в Торонто.
Село Івашків відоме етно-екофестивалем «Кодима-фест». Фестивальні локації, стилізовані будиночки та трипільська хата допоможуть відвідувачам поринути у давнину. Цікаво, що саме в цьому селі під час однієї із розкопок знайдено мамонта.
Знакові місця та цілющі джерела
У Будеях є так звана «Грушка» – місце, де колись була корчма на «Шпаковому шляху». Тут зупинявся видатний український письменник, громадський діяч і фольклорист, автор роману-хроніки «Люборацькі» Анатолій Свидницький, коли з Тернівки їздив у Круті на навчання в духовному училищі. Увагу фотохудожників і всіх зацікавлених привертає дерев’яний вітряний млин, побудований без жодного цвяха. Його вага – 10 тонн, а висота – 10 метрів, розмах крил сягає 16 метрів.
Будова колишнього духовного училища, в якому навчався Анатолій Патрикійович Свидницький, знаходиться у Крутих. 1 вересня 1868 року на базі духовного училища відкрито народне училище міністерства народної просвіти. Село розкинулося в невеликій долині і на крутих пагорбах.
Село Лабушне славиться своїми цілющими джерелами. А урочище «Жолубець» – найдавніша на Одещині стоянка первісних людей – належить до епохи пізнього ашелю*.
В Одеській Швейцарії, як називають село Шершенці, є криниця з цілющою водою «Невипивана чаша», а в центрі села височить старовинна церква кінця ХІХ століття. Село примостилося на кам’янистих пагорбах. Графу Сумарокову-Ельстону тут належало 2000 гектарів землі та 13 млинів. Донині збереглся два млини, один із них діючий.
На території Загніткова раніше були дрімучі ліси. За переказами, в них переховувався народний месник Кармелюк. У Загнітківському Яру є печера Кармалюка. Село стоїть на підземних шахтах, де видобували каміння (нині шахти не працюють). Загнітківский народний фольклорно-автентичний колектив «Витоки» продемонструє вам самобутні танці та пісні.
Справді, є що подивитися! Для організованих груп тут пропонують супровід гіда. Самостійним туристам можна скористатися інформацією із онлайн-джерел або буклетів.
Довідка!
Ашельська культура – археологічна культура ранньої стадії палеоліту. Назва походить від Сент-Ашель, передмістя Ам’єна на реке Соммі у північній Франції. Тас були виявлені кам’яні рубила різних форм, а також дрібні знаряддя з крем’яних відщепів.
Як дістатися Кодимського краю?
Місто Кодима стоїть на залізничній магістралі Одеса – Київ, за 242 кілометри від Одеси. Автобусна станція міста забезпечує автобусні зв’язки з Балтою, Вінницею, Одесою, Подільськом, Чечельником, Ольгополем, Рибницею.
Тож маршрут «Шпаків шлях» може стартувати з різних точок. Якщо ви вибрали автомобільну дорогу з Молдови, то доречно починати подорож з Олексіївки або Шершенців. Якщо автобусом з Балти, то починаєте знайомство з Кодимщиною зі Смолянки. З Вінниччини сюди можна дістатися власним автотранспортом через Баштанків або автобусом з Чечельника. Звідси рукою подати до села Івашків.
Знайомтеся з історичними та культурними пам’ятками своєї країни, відкрийте для себе ще одну перлину Північного Причорномор’я – Кодимський край.
Фото Павла Катеринича
