Навесні цього року Верховна Рада ухвалила закон про нову редакцію українського правопису, яку вже рекомендовано застосовувати у сферах громадського життя. До Дня української писемності та мови, який відзначають 9 листопада, газета «Одесская жизнь» дізналася, наскільки страшними є нові правила українського правопису, а також що про них думають філологи. На цікаві для нас питання відповіла доцент і кандидат філологічних наук кафедри української мови ОНУ Марія Дружинець.
Чому змінюються правила правопису?
Зміни правопису української мови – це органічний процес. Вони потрібні як для повернення національних засад формування правописної норми, так і для розвитку усної форми української мови, зокрема звукового мовлення, фонемного рівня мови. Мова – це живий організм, вона не стоїть на місці: з’являються нові слова, терміни, триває процес запозичування, розширюється сфера функціонування української мови. Ще наприкінці XX століття виникла гостра потреба в новій редакції українського правопису. У 1990 році вийшло друком 3-тє видання, 1993 року — 4-те видання українського правописного кодексу. Хоч і внесено позитивні зміни, однак не звернено уваги на ті правописні особливості, які в часи тоталітаризму було заборонено, тому зміни у правописі є очікуваними.
Чи вивчають нові правила студенти?
Студенти філологічного факультету вже вивчають нові правила. Їх не лякають зміни, вони розуміють, що це прогресивний момент в історії українського правопису. Носії української мови повинні довіряти науковцям, фахівцям-філологам. Дбаючи про орфографію, ми дбаємо про глибинні елементи нашої культури, про наш етнос. Саме через правопис охороняємо неповторність звучання української мови, зміцнюємо її оригінальну структуру.
Що робити школярам під час ЗНО? Коли почати готуватися до іспитів?
Цього року на ЗНО до уваги береться ще 4-та редакція українського правопису. Але коли вийде опублікована 5-та редакція, тоді й буде припинено функціонування 4-ї редакції. Бажано, щоб школярі якнайшвидше опановували нові норми, але це залежить від вчителя-словесника. Плутатися у правилах правопису діти не будуть, в них є чіткість.
Що буде зі старим друком?
Словники, посібники, енциклопедії, основою орфографії яких є 4 редакція українського правопису, будуть функціонувати, але правопис деяких слів відрізнятиметься. Водночас орфографічні словники, у яких відбито правила написання згідно з 4-ю редакцією, — це вже історія, до них звертатися зможемо, але не зможемо на них орієнтуватися.
Чи вплинуть зміни на грамотність людей?
Зміни можуть вплинути на грамотність тих, хто не бажає з ними познайомитися і їх вивчити. Там не так багато змін. Насправді більше говорять про зміни, ніж їх є. Як на мене, радикальних змін у новій редакції немає. Вважаю, це не остання редакція українського правопису, ще буде 6-та редакція, адже варіанти‚ які на сьогодні допускаються українським правописом, є перехідною ланкою від старої норми до нової. А через декілька років закріпиться один варіант — нова форма, тому, безперечно, це не остання редакція правопису. Розроблення правопису — це справа не одного місяця і навіть не одного року. Потрібен час, щоб повернути правописові реальні норми української мови і відкинути зміни, яких зазнала наша мова з радянських, а тим більше — дорадянських часів.
Як засвоїти «нову» мову швидко? З чого почати?
Зміни потрібно опрацьовувати, не чекаючи виходу нової редакції. Нові правила вже подаються в інтернет-джерелах провідними науковцями. За бажання кожен може засвоїти їх самостійно. Носії української мови мають усвідомлювати, що реформа орфографії зачіпає не лише правописні проблеми, а й проблеми мовної норми. Однією з визначальних рис мовної норми як сукупності «загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі» є стабільність норми‚ але все ж таки їй притаманна й історична змінність, коли «на зміну застарілим мовним явищам приходять нові».
Нові форми правопису — на що звернути увагу?
Деякі нові правила легше запам’ятати, ніж попередні. Наприклад: раніше «пів» з іменником писалося в одних випадках через апостроф, у других — через дефіс, у третіх — разом. Нині ж основний варіант — окремо. Розрізняють лише за логікою: якщо «пів» з іменником становить єдине поняття і не виражає значення половини, тоді будемо писати разом (південь, півострів).
Іншомовні компоненти поп-, прес-, арт-, боді-, кібер-, веб-, топ-, екс-, нано-, супер-, бліц— писатимуться разом зі змістотворчими словами: пресконференція, вебсторінка, бліцопитування, нанотехнології, топменеджер, екстраклас.
Так само і слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш- : архіскладнúй, гіпермáркет, екстраклáс, макроеконóміка, мікрохвúлі, мультимільйонéр, преміумкла́с, супермáркет, топмéнеджер, ультрамодний, флешінтерв’ю; слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, ексчемпіо́н, лейбгвардíєць, оберофіцéр, штабскапітан, унтерофіцер (але за традицією контр-адмірáл); разом писатимуться й складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: адмінресýрс, Міносві́ти, профспі́лка, Святвéчір.
Через дефіс пропонують писати іменники, якщо перший з них визначає певну прикмету або особливість того, що названо другим (бізнес-план, допінг-контроль, інтернет-видання, піар-кампанія, фітнес-клуб, айті-галузь). Переважно це іменники, що позначають новітні явища та предмети.
Особливості змін
Зміни правопису української мови можна поділити на дві великі групи: зміни у написанні слів (без варіантів) і варіантні доповнення до чинної норми.
- Зміни без варіантів:
проєкт, проєкція, плеєр (play+er), конвеєр (convey+er), феєрверк, Соєр, Хаям, Феєрбах, Дікенс, Те́керей, Бе́кі (без подвоєння приголосних -кк-).
Разом писатимуться слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т. ін.) вияв чого-небудь — архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум, супер-, топ-, ультра-, флеш-: мінісукня, архіскладнúй, гіпермáркет, екстраклáс та ін.; слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул та ін.; одним словом — як цілісні поняття — півострів, півзахисник, півмісяць (і водночас пів хвилини, пів яблука, пів Києва і т. ін.).
Передавання російських прізвищ на -ой через -ий (рос. Донской → Донський, рос. Трубецкой → Трубецький; виняток — Лев Толстой).
Змінни в окремих словах: священник — з двома «нн», Святвечір — разом.
- Варіантні зміни (допускається правописна варіантність)
- У словах іншомовного походження
- У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою «г» (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою «ґ» (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.).
- У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення «au» звичайно передається через «ав»: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́. У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення «au» шляхом транслітерації як «ау», допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.
- Буквосполучення «th» у словах грецького походження передаємо звичайно буквою «т»: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. У словах, узвичаєних в українській мові з «ф», допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра та ін.
2. В українських і давно засвоєних словах: на початку слова звичайно пишемо «і». Деякі слова мають варіанти з голосним «и»: і́рій і и́рій, і́род і и́род.
Фото: zmist.pl.ua
