Село Шевченково Килийского района ведет свое летоисчисление с 1790 года. Интересные факты из истории села приводит одесский историк, глава Южного межрегионального отдела Украинского института национальной памяти Сергей Гуцалюк:
«У 1778 році на берегах балки Течія з’явилося поселення, засноване шістьма сім’ями Запорізьких козаків, які, очевидно, переселились на землі Буджаку після зруйнування Запорізької Січі: Зайвий (прізвисько, справжнє прізвище Гречкосій), Маслянка (Бабенко), Дудник (Кушніренко), Ганзюк (Бабенко), Вень (Дрібноход) і Співднюк (Сватаненко). У 1790 році поселення перетворилося на село і отримало назву Слобода. 12 (23) квітня 1790 року вважається офіційним днем заснування села Кара-Махмет.
У другій половині XVIII — першій половині XIX століттях на території Придунав’я відбулася низка битв російсько-турецьких воєн. У результаті перемоги Російської імперії в російсько-турецькій війні (1768—1774), за Кючук-Кайнарджійським мирним договором за Росією визнається право захисту і заступництва християн в Дунайських князівствах, проте територія все ще залишається у володінні Османської імперії.
18 (29) жовтня 1790 року, під час російсько-турецької війни 1787—1791, фортеця Кілія, що контролювала нижню частину гирла Дунаю, здалася російським військам під командуванням генерала І. В. Гудовіча. Паша Кара Махмет (маєток якого і дав назву селу) втік до Ізмаїлу, однак після штурму у грудні того ж року був убитий. У Кілії базувалася дивізія під командуванням відомого всім одеситам герцога Ришельє, внаслідок чого місто стало центром формуванням волонтерських полків Усть-Дунайського козачого війська.
З 1806 року починається масове виселення османів, татар і ногайців з Придунав’я та інтенсивне заселення слов’янами. Для цієї мети поселенцям царською владою надається низка пільг: 60 десятин землі на господарство, звільнення від усіх податків на 10 років і свобода віросповідання.
Після знищення Задунайської Січі частина родин задунайських запорожців оселилася в Буджаку, зокрема й у Кара-Махметі.
У 1820-1830-х роках поміщицькі селяни низки губерній підросійської України прямують до Південної України та Південної Бессарабії, де кріпосне право було відсутнє. Так, у Кара-Махметі 1827 року поселяються кілька таких селянських родин: Сліпченко-Мішолов, Комнатні, Ільченки-Печеньки, Чумаченки-Руденки, Чумаченки-Бідні, Чумаченки-Пишнограї та ін. Поступово населення села починає збільшуватися, розвивається господарство, з’являються виноградники.
Територія , де розташовано село у різні часи перебувала під владою наступних держав:
У складі Османської імперії (1538—1812).
У складі Російської імперії (1812—1856).
У складі Молдовського князівства (1856—1859).
У складі об’єднаного князівства Волощини і Молдови (1859—1878).
У складі Російської імперії (1878—1917).
У складі Молдовської Демократичної Республіки (1917—1918) та Королівства Румунії (1918—1940).
З 1944 року — у складі УРСР. Далі вже Україна».
Фото из открытых источников
