Перший день Нового 2025-го року… Повітряна тривога нагадує: це вже третій Новий рік на воєнному стані. Та все ж свято…
Виходимо на вулицю. Наче всі повинні вже були виспатися, але ж така незвична тиша. Хтось працює, хтось ще відпочиває… Там, де нещодавно вирував ялинковий базар – жодної гілочки.
Дві жіночки здивовано дивляться на зачинені ворота Нового базару:
– Чому закрито? – розгублено питає одна з них.
– Тобі продуктів не вистачило?
– До чого тут продукти? Я тут зазвичай відпочиваю, каву хотіла з тобою випити…
До речі, маленькі кав’ярні у центрі сьогодні зачинені… Ну майже всі… Агов, люди, ви де?! Тиха-тиха Соборна площа, Міський сад з Літнім театром, в якому теж стоїть прикрашена жива ялинка…
Та ні, справжній людський потік ми таки знайшли. Думаю, ви здогадались, що це на Дерибасівській, біля головної ялинки міста, де поруч «виросла» ще одна.
Тут людей багато. Святий Миколай вже котрий день зустрічає з радістю всіх, особливо дітей.
Дерибасівська взагалі людна, навіть холодний вітер не заважає пройтись головною вулицею, аби святковий настрій таки нагадав: Новий рік, свято. Попри війну…
Біля МакДональдза вже не має паркана, але ж огороджувальна стрічка «натякає»: ще зачинено.
– А казали, що відкриється в перший день Нового року.
– Хто казав?
– Чи казали, чи писали. Ми сюди з дітьми приїхали з іншого кінця Новий рік святкувати… Нічого, ще посвяткуємо. А поки що підемо до головної ялинки, там людей багато, музика лунає…
Музика лунає не тільки біля головної ялинки міста. Бо ж Новий рік. З його сподіваннями та головною нашою надією…
Тримаймося!..
Фото авторки
