Вулицю Давида Бурлюка в Одесі після обговорення планують перейменувати замість вулиці Гаршина. Бурлюк був художником-футуристом, поетом та теоретиком мистецтва Вона розташована у Київському районі міста і тягнеться від вулиці Дачної до Фонтанської дороги.
Муніципальна історико-топонімічна комісія в рамках зміни назв, пов’язаних із радянським минулим, ухвалила рішення перейменувати одеські вулиці та сквери. Наразі відбувається електронне обговорення щодо перейменування топонімічних об’єктів міста, для яких запропоновано нові назви.
Футурист козацького походження
Давид Бурлюк, нащадок українських козаків, народився у Харківській губернії 21 липня 1882 року. Його батько був агрономом та керуючим Чорнодолинським заповідним маєтком графа Мордвінова. У дитинстві рідний брат Давида під час забав з іграшковою гарматою випадково вибив йому очі. Усе життя Бурлюк ходив зі скляним оком, і це навіть стало частиною його стилю.
Давид змалку захоплювався малюванням. Він навчався у Казанській художній школі та Одеському художньому училищі, і отримав серед друзів прізвисько «художник». Ще під час навчання один з етюдів Давида «Млину над Дніпром» взяв участь у виставці і автор отримав за нього премію 25 рублів.
Пізніше Бурлюк вивчав живопис у Мюнхені та Парижі. Повернувшись на батьківщину, він брав участь у художніх виставках, а також навчався у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. Також Бурлюк брав участь у виставках «Салони» Іздебського, що проходили в Одесі, Києві, Миколаєві та Херсоні.
У 1912 році підписав разом з Маяковським і Хлєбніковим знаменитий маніфест «Лихта громадського смаку», який закликав «скинути Пушкіна, Достоєвського та Толстого з пароплава сучасності». Сам про себе Бурлюк говорив як про «татарсько-запорізького футуриста».
Бурлюка порівнювали з Пікассо
1920 року Давид Бурлюк емігрував до Японії, де прожив два роки. Тут він вивчав японське мистецтво та написав близько 300 картин на японські мотиви. Грошей від продажу цих картин вистачило на переїзд до Америки, і з 1922 Бурлюк оселився в США.
Протягом десятиліття Бурлюк видавав свій журнал «Колір і рима», в якому друкував вірші, рецензії, а також репродукції своїх мальовничих полотен та картин футуристів.
1944 року Бурлюк створив монументальну роботу «Діти Сталінграда», де зобразив трагічну долю дітей-сиріт. Цю картину критики часто порівнювали з полотном Пікассо та називали бурлюківською «Гернікою».
Помер Давид Бурлюк в Америці 15 січня 1967 року. Згідно із заповітом, його тіло кремували, а попіл розвіяли над водами Атлантичного океану. Того ж року Бурлюку посмертно було надано звання члена Американської академії мистецтв та літератури.
За власними підрахунками, Давид Бурлюк написав близько 15 тисяч картин. Основна частина його творів зберігається у меморіальному музеї художника у Нью-Йорку, а також у музеях Європи, Японії та Канади.
Читайте також: