Ключові моменти:
- У 1986 році в селі Залізничне з’явився дитячий ансамбль, створений майже з нічого — лише на ентузіазмі та любові до танцю
- З роками «Натхнення» виросло із сільського гуртка у знаний колектив, якому аплодували в Україні та Європі
- Через репетиції й сцену тут пройшли сотні дітей, які винесли у доросле життя дисципліну, впевненість і дружбу
- Під час війни ансамбль відкрив двері для переселенців і став місцем, де дітям знову повертають радість
Журналістка «Одеського життя» Антоніна Бондарєва поговорила з Вікторією Алавацькою, яка створила та вже 40 років керує хореографічним колективом «Натхнення» з Болграда, зустрілася з людьми, що виросли в цьому ансамблі, та родинами дітей, які прийшли сюди вже під час війни. Ми подивилися фотоархіви, старі афіші, програми концертів, уточнили дати, нагороди й маршрути поїздок. Так народився не черговий текст про ювілей, а жива розповідь про те, як у маленькому місті десятиліттями створювали велике мистецтво, виховували характер і давали дітям опору в непрості часи.
Корів подоїли – і на концерт
…Це було чверть століття тому. Село Залізничне, що неподалік Болграду, ювілейний концерт дитячого колективу «Натхнення». Сцена прикрашена, маленькі артисти у сценічних костюмах. Годинник б’є дев’ятнадцяту, а в залі… тиша і півтори людини.
Сільський тайм-менеджмент – штука сувора: тут хоч ансамбль Вірського приїде з безкоштовним концертом, але поки кури у сараї не закриті, а корови не прийшли з пасовища, мистецтво чекатиме.
Тому артисти знали: глядач буде. І справді – щойно останнє відро з молоком опинилося в погребі, зал Залізничненського Будинку культури не просто наповнився – він, здавалось, тріщав по швах. Це був справжній аншлаг.
У кожній постановці діти видавали таку енергетику, що в залі здіймався шквал емоцій та овацій. Ось заради цих хвилин діти готові бігти на репетиції і в зливу, і в ожеледь.
Фантастичні постановки і костюми як вид мистецтва
Сьогодні хореографічному колективу «Натхнення» вже 40 років. Позаду 1770 виступів, серед яких – і окремі повноцінні концерти, і закордонні гастролі.
Ансамбль бачили Київ, Львів, Полтава, Хмельницький. Дитячий колектив виступав на сценах Франції, Туреччини, Сербії, Польщі, Болгарії, Румунії, Молдови.
У хореографа Вікторії Алавацької – понад триста авторських постановок. Вона бачить у цьому світі прекрасне, відображає це в постановках, вигадуючи фантастичні візерунки танцю.
А костюми? Це ж окремий вид мистецтва! Авторські моделі, тканини, що сяють, немов діаманти, та індивідуальне пошиття. І хоча бюджетні кошти на таку красу виділяються рідко, у Вікторії є армія відданих батьків та друзів колективу, які точно знають: інвестиції в дітей – найкращі.
Село – не вирок, а стартовий майданчик
З чого ж усе починалося?
У дитинстві Вікторія не могла й уявити, що пов’яже життя з танцями. Але після закінчення школи у м. Вільнянськ дівчині запропонували замінити керівника хореографічного колективу «Світанок». Згодом Вікторія вступила до Мелітопольського училища культури. І знову – доленосна подія, адже саме тут вона зустріла майбутнього чоловіка Володимира з Одещини.
Закохані молодята переїхали на батьківщину Володимира, до села Залізничне Болградського району.
Це було не просто: міська дівчина, яка прагне творчості та великих сцен, опинилася в селі. А Володимир дав собі слово: він зробить все, щоб світ побачив таланти його коханої!
Після народження першого сина подружжя вирішило: далі життя – лише у ритмі танців. Так у селі Залізничне 1 травня 1986 року народився ансамбль «Натхнення».
Спочатку це була діяльність на громадських засадах. Чутки про створення танцювального колективу швидко поширилися селом, і батьки привели дітей займатися хореографічним мистецтвом. У складі ансамблю танцювали учні школи з першого по десятий клас. Колектив об’єднував до ста вихованців різного віку. Ансамбль став окрасою всіх культурно-масових заходів села, почав брати участь у районних та обласних конкурсах і завоював звання «зразковий», яке підтверджував уже десять разів.
Танцює Болград та села навкруги
Перші чверть століття «Натхнення» було прописане в селі Залізничне, а після того, як Вікторія закінчила Київський державний педагогічний університет імені Драгоманова за спеціальністю «Викладач хореографії та художньої культури», керівником ансамблю було прийняте рішення про продовження діяльності колективу в Болграді. Це дало змогу залучити ще більше вихованців: до складу ансамблю увійшли хлопці та дівчата не лише з міста, а ще й із сіл Виноградівка, Оксамитне, Табаки, Владичень, Калчева, Криничне та інших.
Діти багато подорожували по всеукраїнських та міжнародних фестивалях – «Весняний Львів», «С България в сърцето» («З Болгарією в серці»), «Lumiere d`enfants a Paris» («Дитяче сяйво в Парижі») тощо. І вони завжди поверталися додому щасливі та з нагородами.
Мистецтво жити рівно
Шлях до такого успіху відкритий кожному – Вікторія Володимирівна не шукає ідеальних, вона робить їх такими.
– Я не акцентую увагу на здібностях дітей – ніколи не проводила відбір, до мене йдуть усі охочі, – розповідає Вікторія Алавацька. – Вважаю, що з першого класу малеча має займатися хореографією, вокалом, образотворчим мистецтвом – це їх розвиває. Пізніше вони можуть самі обирати, що їм більше підходить, і розвиватися в цьому напрямі.
Але нехай лагідна посмішка Вікторії Володимирівни не вводить вас в оману: навантаження в залі таке, що шкільна фізкультура здається легкою прогулянкою. Але коли вихованці пані Вікторії йдуть вулицею, їх видно здалеку. Перше, що впадає в очі, – це вертикаль. Здається, до маківок прив’язані невидимі нитки, які тягнуть їх до неба. Плечі розправлені, погляд впевнений – це не просто постать, це мистецтво жити рівно.
– Крім фізичного та духовного виховання, ми ще навички роботи в колективі розвиваємо, – підкреслює педагог. – Мої діти одне одному допомагають, виручають. Вони вчаться правильно поводитись у громадських місцях, отримують досвід виступів перед великими аудиторіями.
Які головні бонуси отримують діти?
Чимало талановитої молоді пов’язали свою долю з мистецтвом. За 40 років «Натхнення» випустило цілу плеяду зірок, які сьогодні навчаються в університетах Києва та Європи. Але навіть ті, хто не став професійним танцюристом, хореографом, режисером, отримали головні бонуси – самодисципліну, вміння йти до цілі, навички працювати в колективі.
Вікторія Алавацька ділиться досвідом – вийшли друком її авторська розробка хореографічних композицій за українськими мотивами «Україна вишивана» та методичний посібник хореографічних композицій «Рідна мати моя». Вікторія є членом творчої спілки Асоціації діячів естрадного мистецтва України. П’ять років тому рішенням секретаріату творчої спілки Вікторії Алавацькій було присвоєне звання «Заслужений діяч естрадного мистецтва України».
Як болградське «Натхнення» стало домом для дітей війни
Роки минають, часи змінюються… Зараз наша країна перебуває у стані повномасштабної війни.
Від початку військових дій у колективі займаються переселенці з різних куточків України, які були змушені покинути рідний дім.
– Попри війну, батьки бажають, щоб їхні діти розвивалися і могли займатися улюбленою справою, – каже керівниця ансамблю.
Мілена Саітова, переселенка з Покровська:
– Переїзд став для мене непростим етапом у житті. Нове місто, нові умови – до всього потрібно було звикати. Одного разу ми з мамою пішли отримувати допомогу, і там випадково зустріли Вікторію Володимирівну. Вона почула, як я розповідала мамі, що хочу займатися танцями, і запропонувала прийти на тренування. З того моменту я є частиною ансамблю. Зараз можу впевнено сказати, що це дає мені сили, мотивацію та віру в себе.
Софія Кацарська, переселенка з Херсона:
– Для мене учасники «Натхнення» стали справжньою підтримкою, за що я їм неймовірно вдячна. Майже сім років я займалася сучасними танцями в Херсоні, тому почала шукати альтернативу і в Болграді. Новий колектив, нові стилі танцю: здавалося, що я перебуваю в хаосі, але мої нові друзі підтримали мене.
Діти добре усвідомлюють, що можливість жити й займатися творчістю вони мають завдяки мужності українських воїнів. Денис Проданов, Євген Марчев та Сергій Дачев – полеглі герої за Україну, діти яких є учасниками колективу.
***
Для кожного ансамбль – це окрема особиста історія.
Жоден зал Болградського району не вмістить всіх охочих відвідати ювілейний концерт «Натхнення». Тому вирішено провести два свята поспіль – 1 травня у селі Залізничне, а 2 травня – у Болградському районному Будинку культури. В залах буде чимало випускників «Натхнення», які за будь-яких обставин тримають спину рівно, а голову – високо.
Раніше ми розповідали як на Одещині виховують майбутніх акторів, які потім потрапляють навіть до Голлівуду.
Ще «Одеське життя» повідомляло те, що у селі на Одещині прихована пам’ятка світової спадщини ЮНЕСКО.
Читайте також про пенсіонерку з Рені, що вивчила іспанську та стала зіркою літературного клубу
Фото із архіву Вікторії Алавацької
