Ключові моменти
- День залізничника в Україні відзначають 4 листопада — на честь усіх поколінь працівників, які створювали та розвивали галузь.
- Історія залізниці в Одеській області почалася 17 травня 1863 року із закладання лінії Одеса – Балта довжиною 213 кілометрів. Іноді її вважають першою на території України.
- Фінансування будівництва забезпечили одеські та ананьївські купці, зацікавлені у вивезенні хліба та товарів.
- Суперечка про те, де саме з’явилася перша залізниця, точиться між Львовом і Одесою. У Львові першу гілку відкрили на два роки раніше, але тоді він був територією Польщі, що входила до складу Австро-Угорської імперії.
Від Одеси до Балти: початок великого залізничного шляху
17 травня 1863 року в Одесі відбулася урочиста церемонія освячення початку будівництва першої в Україні залізниці — від Одеси до Балти, довжиною 213 кілометрів. На роботах тоді було зайнято близько 30 тисяч осіб.
Сьогодні Одеська залізниця — одна з найстаріших в Україні. Її протяжність становить 4169 кілометрів. Вона обслуговує шість областей і проходить через 65 міст, 134 селища міського типу, дев’ять морських і три річкові порти.
Купці, що стали інвесторами залізниці
Перший потяг новою лінією вирушив у грудні 1865 року. Тоді ж почався регулярний рух поїздів за маршрутом Роздільна – Кучурган.
Щоб відправляти хліб і товари, ананьївські купці профінансували будівництво ділянки дороги від Балти до села Жеребкове. Поруч з’явилася станція Чухачівка — названа на честь керівника Одеського залізничного та морського транспорту адмірала Чухачова.
Ананьївське земство виділило землю під поштову дорогу між Жеребковим і Ананьєвом — завдовжки 15 верст і 250 сажнів. Місцевий землевласник Гіжицький збудував триповерхову будівлю станції: на першому поверсі розмістилися службові приміщення, а на двох верхніх — житло для працівників залізниці.
Любашівка: станція довжиною у 156 років
У 1868 році залізнична колія простяглася від Балти до Ольвіополя (нині Первомайськ Миколаївської області). На цій ділянці запрацювала станція Любашівка, де звели вражаючу триповерхову будівлю вокзалу. І досі це найвища споруда селища, якщо не рахувати елеватора.
Попри свій поважний вік, станція Любашівка перебуває у чудовому стані. Це пам’ятка архітектури й частина історії краю. У 1880-х роках тут жив із родиною майбутній заслужений артист Малого театру та кіноактор Степан Кузнецов. Його батько, Леонід Карпович, орендував станційний буфет, а юний Степан допомагав батькові годувати пасажирів.
Відкриття станції дало поштовх розвитку зернового господарства та переробних підприємств. Поміщиця Малиновська збудувала паровий млин, а також цегельний завод, використовуючи місцеві поклади глини й піску.
Солтанівка та станція Заплази: сталеві артерії регіону
У 1910 році через станцію Заплази, розташовану в селі Солтанівка, пройшло два з половиною мільйони пудів вантажів, із яких півтора мільйона становив хліб.
Під час Другої світової війни станція зазнавала бомбардувань, але жоден снаряд не пошкодив її будівлю. У 2000 році тут провели капітальний ремонт, оновили внутрішні приміщення. Архітектори передбачили захист від вібрацій потягів — і за всі роки на стінах не з’явилося жодної тріщини.
Сімейне покликання: «Ну що, будеш машиністом?»
Залізниця для жителів Любашівки — не просто робота, а справа життя. Серед спадкових залізничників — Микола Добровольський.
Гортаючи підшивку газети «Хлібороб» за 1980 рік, він натрапив на замітку «А машиністом буде», підписану завідувачкою дитсадка Ніною Трихіною. У статті йшлося про семирічного вихованця Колю, який мріяв водити електропоїзди, як його батько Петро Добровольський.
Батько працював на залізниці все життя — починав збирачем составів, потім став машиністом тепловоза. Коли він повертався з рейсу, надягав на сина форменого картуза й, підкидаючи його догори, жартома питав:
«Ну що, будеш машиністом?»
Хлопець дотримав слова. Микола вивчився на помічника машиніста тепловоза, працював у локомотивному депо Подільська. Після служби у Збройних силах України він повернувся до рідного колективу, закінчив Одеську технічну школу й отримав посвідчення машиніста.
Колія історії: яка залізниця була першою в Україні
Якщо спиратися на дати, то історія залізниць на українських землях починається не з гуркоту паровозів, що везли зерно до Одеського порту, а з розміреного руху на заході, у межах Австро-Угорської імперії. Саме тут, на галицькій землі, на два роки раніше, ніж в Одесі, була прокладена перша сталева магістраль.
Саме 4 листопада 1861 року, коли на вокзал Львова (тоді Лемберга) урочисто прибув перший потяг. Цей історичний рейс ознаменував відкриття залізничного сполучення на ділянці Перемишль — Львів. Довжина шляху становила лише 97 кілометрів, але його значення було колосальним.
До цієї дати й прив’язали День залізничника України.
Магістраль отримала офіційну назву «Галицька залізниця імені Карла Людвіга» (Galizische Carl Ludwig-Bahn) і стала частиною масштабної транспортної мережі імперії Габсбургів. Вона з’єднала ключове місто Галичини з європейськими шляхами, відкривши нову еру в економічному та соціальному розвитку регіону.
А вже через чотири роки, у 1865-му (будівництво розпочали двома роками раніше), була відкрита стратегічно важлива Одеська залізниця, що поєднала Одесу з Балтою й дала потужний поштовх розвитку Причорномор’я. Але почалася залізнична епоха в Україні все ж із галицького маршруту 1861 року.
Довідка «ОЖ»
Одеська залізниця є однією з найстаріших в Україні. Її довжина — 4169 кілометрів. Вона обслуговує шість областей, проходить через 65 міст, 134 селища міського типу, дев’ять морських і три річкові порти.
Читайте також:
- Від Чорного моря до Бірзули: як будували й відкривали першу Одеську залізницю
- Одеський залізничний вокзал визнали найкращим в Україні
- В Одесі хочуть перейменувати залізничну зупинку: стартувало голосування
