Ключові моменти:
-
Село Ганнівка на Одещині має унікальну багатонаціональну історію, зокрема пов’язану з ромами, старообрядцями та болгарами.
-
Мешканці села відомі працьовитістю: займаються садівництвом, вирощуванням полуниці, винограду, овочів, бджільництвом і дрібним фермерством.
-
У Ганнівці збережена унікальна старообрядницька церква понад 200-річної давнини, а громада самостійно підтримує соціальну інфраструктуру — ФАП, школу, клуб.
-
Попри війну та відтік населення, село живе активним культурним життям, зберігає традиції та залишається одним із найорганізованіших у громаді.
Чому в Ганнівці осіли роми?
На Тарутинщині місцеві звикли називати це село «циганським». Чому? Бо коли в жовтні 1956 року вийшов наказ, за яким роми мали перейти на осідлий спосіб життя, близько ста ромів, що кочували по Бессарабії, обрали місцем постійного проживання саме Ганнівку. Багато хто з них навіть пішов працювати в колгосп. Частина згодом виїхала, а більшість залишилися.
З часом нормою стали змішані шлюби ромів із молдаванками, липованками, гагаузками.
Ганнівка відома і своєю смачною полуницею – саме тут багато років поспіль вирощують найсмачнішу полуницю і саме тут були колись найбільші базари, на які приїздили з усієї округи. Мешканці колишнього Тарутинського району досі їздять у Ганнівку по полуницю.
Переселенці з Дону перевезли до Ганнівки власну церкву
Село було засноване приблизно у 1806-1812 роках. Згідно з церковними записами, перші поселенці прийшли з Дону, ховаючись від переслідування за віру. Називали вони себе старовірами-старообрядцями. І привезли з собою стару дерев’яну церкву, ікони та інше церковне начиння. Церква ця на палях стоїть в селі й досі.
Її довелося обшити штукатуркою, проте всередині вона залишалася такою, як була понад двісті років тому.
По ліву сторону від церкви оселилися старовіри, по праву – свої хати і кірху побудували німці-колоністи.
Село ніколи не змінювало назви. За переказами, у сусідньому селі мешкав граф Манзир, який закохався в селянку Ганну. На її честь, коли вона стала дружиною графа, і було назване село.
Тут не звикли жити лише на зарплату
Коли буваю в цьому селі, завжди вражає, як тут використовується кожний клаптик землі.
Посеред села розбито розплідник каштанів, а замість квіткових клумб біля хат вирощуються картопля, цибуля, буряк. Тут не звикли жити тільки на зарплату – кожен має свою справу.
Іларіон Мустяца, староста села, – теж не виняток, він розводить бджіл:
– Наше село гарне, дружнє. І люди дуже працьовиті – хтось займається садівництвом, хтось овочами, тваринництвом. Наприклад, родина Очинських вирощує сливи, персики, груші. До речі, таку капусту, яку вирощують роми, ніхто не може виростити. Єдине, що вони не люблять займатися бюрократичними справами. Коли кажу, що треба сплатити податки, то вони гроші дають: «Ось тобі гроші, роби, що треба, а ми не будемо цими паперами займатися».
До речі, Ганнівка – одне з найкращих сіл в Буджацькій громаді по сплаті податків. Тут є школа, ФАП, крамниці, дитсадок, клуб, міцне сільське господарство. Не вистачає нормальних доріг – в негоду до села не добратися, шлях розбитий. Наші люди шанують традиції. Нещодавно зібрали гроші на ремонт церкви. Село багатонаціональне – молдавани, росіяни, гагаузи, болгари. Ромів залишилось одиниці. Під час війни багато хто виїхав – зараз із семисот зареєстрованих у селі мешкає майже п’ятсот.
Ремонт ФАПу за грамоту
Ганнівський фельдшерсько-акушерський пункт – гарний після ремонту, який цього року місцеві будівельники зробили безкоштовно.
Тут повністю замінили підлогу, зашпаклювали стіни, пофарбували, поклали лінолеум. На будівельні матеріали для ремонту скидалося все село, навіть ті, хто виїхав. А лікар сімейної медицини Ілля Русу, який обслуговує ганнівців, надав гроші на меблі.
У ФАПі є все для надання первинної допомоги – кардіограф, УВЧ, медичні інструменти. Щовівторка проводить прийом лікар Ілля Русу. Підтримує порядок молодша медсестра Анастасія Гросу.
Дванадцять років медсестрою сімейної медицини тут працює Вікторія Орлова:
– Ми дуже вдячні нашим будівельникам, які зробили ремонт. Причому робили його хлопці у вільний час безкоштовно, як ми шуткуємо – «за грамоту». Староста вручив кожному «Подяку». У нас люди знають ціну кожної копійки, але якщо треба зробити щось корисне для рідного села – завжди готові.
Роботи у Вікторії вистачає: є тяжкохворі, є одинокі лежачі старенькі, усіх треба обійти. А ще цього року народилося сім малюків.
Раніше Ганнівка була однією з перших по кількості багатодітних родин у колишньому Тарутинському районі.
Жодного свята – без «циганочки»
У невеличкому клубі ремонт встигли зробити до війни за бюджетні кошти. На свята сюди приходить усе село – ганнівці вміють не тільки працювати, а й відпочивати.
У Ганнівці більше люблять танцювати і грати на музичних інструментах, ніж співати. Тут один з небагатьох сільських клубів, де є власний вокально-інструментальний ансамбль, в якому хлопці й дівчата грають на ударних, гітарах, синтезаторі. Ансамбль називається «Ганнівська перлина», керівник – талановитий Юрій Глигало.
– Ми рідко їздимо на заходи, але якщо виходимо на сцену – завжди на біс, – розповіла директорка місцевого клюбу Марія Тімофєєва.
Ще у селі є дві хореографічно-танцювальні групи. Там навіть під час війни продовжують святкувати День села, Різдво, дуже полюбляють «Бабин день», хоча болгар у Ганівці небагато.
У заходах, за словами пані Марії, беруть активну участь переважно жінки різного віку.
В селі дуже пишаються своїм поетом, композитором, музикантом Іваном Лунгу.
– Зараз готуємо концертну програму до Нового року – пісні, танці, конкурси і обов’язково «циганочка з виходом». Жодне свято в нас не проходить без цього танцю, ділиться планами Марія Тімофєєва.
Про школу і сто сортів винограду
Ганнівська гімназія була побудована у 2011 році. У школі все зроблено по-сучасному. Харчування безкоштовне.
Але за останні воєнні роки школа втратила майже п’ятдесят відсотків своїх учнів. Зараз тут навчаються 72 дитини та працює 12 вчителів. У перший клас пішло в цьому році сім діточок. В дитячому садочку виховується 17 дітей.
Після закінчення 9-го класу лише одиниці продовжують навчання в ліцеях, бо немає підвозу до сусідніх сіл. Діти переважно вступають у Бессарабський аграрний ліцей, у коледжі, технікуми Одеси, Ізмаїла, Білгорода-Дністровського.
Більше тридцяти років школою керує Ігор Гребенчуков. Окрім школи, в нього, як у справжнього ганнівця, є два хобі – він вирощує близько ста сортів столового винограду, а також рідкісних курей.
– Розведенням курей виду «Брама» я займаюся вже років двадцять п’ять. Це більше м’ясна порода, несуться вони мало. А ще вони не такі полохливі, як звичайні кури, їх можна брати в руки.
Вирощуванням столових сортів винограду директор гімназії зайнявся десять років тому. Зараз на його городі близько ста видів столового винограду і 36 видів – винного.
– Я постійно роблю щеплення, підщепи, привій, покращую вид. Це дуже цікава, захоплива, скрупульозна робота. Столовий трішки продаю, хоча більше роздаю родичам, друзям. Зараз життя тривожне, лише хобі відволікає від сумних думок, – каже Ігор Гребенчуков.
***
Ось так і живе це особливе село. Якщо вдасться, обов’язково навідайтесь до Ганнівки, краще влітку – прикупіть солодку полуницю, яка тут завжди дешевша, ніж у місті, відвідайте унікальну церкву, скуштуйте травневого медку у старости.
А якщо приїдете восени, то завітайте до директора гімназії – і побачите на власні очі сто сортів винограду та скуштуєте сонячну ягоду прямо з куща. Можливо, вдасться потрапити і на сільське свято із «циганочкою з виходом».
З історії села
- У селі колись жив старообрядний єпископ Арсентій Лисов, який був іконописцем, власноруч писав церковні книги. Деякі з яких збереглися досі, їм понад 150 років. Могила єпископа знаходиться поряд із церквою.
- У церкві є ікони, яким вже понад 300 років, їх привезли з собою старовіри.
- На початок двадцятого сторіччя в Ганнівці почала працювати церковно-приходська школа, у 1920 році відкрита румунська школа.
- Ще один відомий батюшка-старообрядець Лука Коновалов правив у церкві при румунах майже 30 років і дуже багато допомагав селянам.
- Під час Другої світової війни 130 ганнівців загинули.
- Жителька села Катерина Орлова сховала від німців і вилікувала від поранень збитого над селом льотчика.
- Під час голодомору 1946-1947 рр. померло 300 мешканців села.
- Після війни у селі відкрили школу, дитсадок, побудували ФАП, клуб, млин, крупорушку, олійницю, крамниці, кафетерій.
- У селі працює сільськогосподарське підприємство «Іскра», яке допомогло провести у Ганнівці водопровід, завершити будівництво школи.
- День народження села ганнівці святкують в День Святої Покрови Божої Матері.
Читайте також:
- Як живе Ламбрівка: село з трьох вулиць, в якому жили пращури американських равинів
- Петрівськ чи Петросталь: село на Одещині, де кімнати одного будинку знаходяться в різних країнах
- Бездоріжжя на Одещині: в села не їдуть швидка, шкільний автобус та доставка продуктів
