Ключові моменти:
- У Другу світову Пилип Діхтяр воював танкістом і дійшов до Праги
- Після перемоги над Німеччиною його перекинули на війну з Японією
- Його онук Сергій вже понад 17 років служить у війську та воює проти росіян
- Дідусь мріє лише про одне — дочекатися онука живим удома
«Одеське життя» пропонує читачам доповнену та оновлену статтю Юрія Федорчука про двох захисників України. Діда, який боронив рідну землю від нацистів у Другу світову, та онука, командира підрозділу морської піхоти, який зараз протистоїть російському вторгненню. Цього року автору також вдалося поспілкуватися з ветераном Другої світової про його життя та мрії.
Дідусь Пилип Діхтяр воював з фашистами та з японцями
Далекого 1944-го, після звільнення краю від німецько-румунських окупантів, кричунівський юнак після курсів трактористів став у стрій танкістом І-го Українського фронту. Звільняв Європу, воював на Далекому Сході
Навесні 2022-го, коли Росія віроломно, як колись Німеччина, розпочала війну, дідусь благословив свого онука Сергія на захист України.
Пилип Григорович сподівається, що діждавшись 81-ої переможної весни, дочекається й перемоги України. І сподівається, що на 14 жовтня, у своє сторіччя, обов’язково вип’є за це зі своїм бойовим онуком ратних сто грамів.
Танкіст Пилип Діхтяр звільняв від ворога Польщу та Австрію. Коли 8 травня підписувалась капітуляція німців у Берліні, танк під його керуванням рятував повсталу Прагу. Тоді у Празькій операції було підбито та згоріло 373 радянські бронемашини. Бойовий механік Пилип Діхтяр дивом вижив, але у голові й досі носить ворожий осколок.
У серпні бойові дії з Європи перекинулись на Далекий Схід. Ветеран пригадував, як японці майстерно маскувались в сопках, закутавшись у собачі дохи, і зненацька нападали на колони.
Після війни бравий танкіст повернувся додому з бойовими нагородами на кітелі.
Він створив сім’ю, має сина, люблячу невістку, по двійко онуків та правнуків. Тішиться Пилип Григорович, що діждався вже 80-ї переможної весни, та сподівається, що й перемога над росіянами не забариться. Адже пліч-о-пліч з побратимами воює і його онук.
Онук Сергій Діхтяр командує морпіхами та співає рок
Минулого літа дідусь радо зустрічав свого відчайдушного онука, бойового капітан-лейтенанта Військово-Морських Сил ЗСУ з позивним «Робінзон», який завітав на 55-річний ювілей матусі Галини. Офіцер подарував рідним бригадні відзнаки, окрім бойових – Срібного хреста головнокомандувача ЗСУ та ордена Данила Галицького, які прикрашають його парадний морський кітель.
38-річний онук адамівського фронтовика Сергій Діхтяр командує підрозділом катерів морської піхоти. Зокрема, нещодавно вони знищили новітній морський дрон (безекіпажний катер), який загрожував цивільному судноплавству в акваторії Чорного моря.
Крім того, офіцер Діхтяр з позивним «Робінзон» – вокаліст одеської рок-групи «365 градусів за Фаренгейтом», яка виконує авторські пісні. Особисто Сергій написав чутливу пісню про війну «Кружка».
Напередодні Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Сергій Діхтяр ненадовго вирвався на Любашівщину, привітав дідуся зі святом і, як годиться, подарував старенькому дещо з військового обмундирування.
– Найбільше мрію, щоб нарешті клята війна закінчилася, запанувало мирне життя в моїй рідній Україні, а Сергійко повернувся додому, – поділився заповітним бажанням останній ветеран Другої світової з Любашівщини Пилип Діхтяр.
Читайте також: Як живе та чого найбільше хоче останній ветеран Другої світової з Любашівки
