В Одесі Бориса Лисаневича згадують набагато рідше, ніж у Південній Азії. Він прожив життя, схоже на пригодницький роман, і перетворив Непал на туристичну пам’ятку. У жовтні виповнюється 118 років від дня його народження.
Борис Лисаневич народився в Одесі у дворянській родині, де усі чоловіки були військовими. Хлопчика визначили в кадетський корпус, але коли пролунала революція, батьки почали підшукувати йому іншу спеціальність. І балетмейстер оперного театру, близька знайома сім’ї, запропонувала влаштувати Бориса до балетної школи. Трохи згодом вона видала юнакові фіктивний документ, що він є членом трупи театру. Це дозволило Борису виїхати за кордон, як зараз сказали б, на ПМП.
У Парижі Лисаневича прийняли до балету Дягілєва, з яким той об’їздив півсвіту. Потім він відправився в Азію, жив в Індії і відкрив у Калькутті «Клуб-300», який став одним із найреспектабельніших місць у країні. Крім того, в Індії одесит звикнув полювання на тигрів і особисто вбив тигра-людожера.
Далі Лисаневич вирушив до Непалу, де завоював прихильність короля і став його особистим другом. Король навіть запропонував одеситу залишитись у його країні назавжди. Лисаневич організував у Непалі туристичний бізнес та відкрив у одному з палаців готель. А крім того, він познайомив жителів Непалу з невідомими ним доти морквою та полуницею, які вирощував сам.
У «Королівському готелі» Лісаневича гостювали англійська королева Єлизавета ІІ, іспанський король Хуан Карлос, Жан-Поль Бельмондо, Серж Ліфар, Анрі Матісс, Ігор Стравінський. А з англійською «королевою детективою» Агатою Крісті Лісаневич був дуже дружним і навіть подарував їй кілька сюжетів для детективів.
Помер Борис Лисаневич у 1985 році в Непалі та похований на цвинтарі британського посольства. У столиці країни Катманду відкрили пам’ятник знаменитому одеситу.
Читайте також:
