Євген Запорожченко

Ключові моменти

  • У дитинстві Запорожченко дружив із Валентином Катаєвим, який увічнив його у власній повісті.
  • Після перевороту 1917 року в Російські імперії, Євген жив та навчався в Європі, спілкувався з Буніним, Купріним та Рахманіновим.
  • В Другу світову воював у складі французьких партизанів-комуністів. Захопився їхньою ідеологією та розповсюджував радянську пропаганду. За що його було вислано з Франції.
  • Після повернення до Одеси став активним захисником архітектурної спадщини й ініціатором відновлення важливих історичних об’єктів.

Дитинство, Одеса та дружба з Катаєвим

Євген Запорожченко народився в Одесі у 1898 році й мешкав в особняку на вулиці Затишній, який спеціально для його родини звів архітектор Юрій Дмитренко. З ранніх років Євген захоплювався морем, читанням і культурою міста.

Особливу роль у житті майбутнього краєзнавця відіграв його друг дитинства — письменник Валентин Катаєв. Їхня дружба була настільки тісною, що Катаєв увічнив Запорожченка як персонажа в повісті «Розбите життя, або Чарівний ріг Оберона».

Європейські мандри та війна у французьких Альпах

Під час Першої світової війни Євген служив на флоті. Практику проходив на пароплаві англійської компанії, але після початку революції судно не повернулося до Одеси. Запорожченко опинився в одному з югославських портів, де вступив до політехнічного інституту в Загребі. Проте брак коштів змусив його змінити плани, і він вирушив до Парижа на запрошення товариша.

У французькій столиці Євген закінчив електротехнічний інститут, займався музикою, багато читав, вивчав мови й спілкувався з відомими діячами культури — серед них були Бунін, Купрін, Рахманінов.

На початку Другої світової війни Запорожченко жив у Ніцці. Після арешту німцями він зміг утекти завдяки друзям і приєднався до партизанського загону у французьких Альпах, де разом із супутниками боровся проти фашистів.

Згодом, у період «холодної війни» він став фанатом СРСР та навіть очолив правління Спілки радянських патріотів у Ніцці. Французька влада вислала його з країни, підозрюючи в можливих зв’язках із радянською розвідкою — звинуваченням, яке у той час висували часто і майже автоматично.

Повернення до рідного міста та збереження одеської спадщини

Повернувшись до Одеси вже у зрілому віці, Запорожченко вражав оточення своєю енергією, ерудицією й невичерпною любов’ю до міста. Багато років він працював добровольцем у товаристві охорони пам’яток.

Саме завдяки його наполегливості відновили арку в мавританському стилі на вулиці Пироговській. Він також надихнув художника Геннадія Гармідера на створення серії малюнків, присвячених старій Одесі.

Євген Запорожченко помер у березні 1990 року, залишивши по собі вагомий культурний слід і величезний вклад у збереження одеської історії.

Читайте також: 

Запитати AI:

Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі