31 серпня 1918 року в районі Бугаївки та Другої Застави сталася одна з найсильніших техногенних катастроф – вибухнули артилерійські склади.
Під час Першої світової війни з цих складів, що розташовувалися на Бугаївці у районі Водяної балки, боєприпаси надходили на Румунський фронт. Також цими снарядами постачали російську армію, яка воювала біля Туреччини.
О 15 годині 20 хвилині 31 серпня на території складів пролунав перший вибух, потім було ще кілька потужних вибухів, після яких спалахнула страшна пожежа. Те, що не змогли зруйнувати вибухи, — знищив вогонь.
Буквально за кілька годин пожежами було охоплено велику територію — від Дюківського парку до Стрільбищного поля.
Вогонь перекинувся на Хлібне містечко, яке знаходилося між Першою та Другою Заставами. Там зберігалися великі запаси зерна, які згоріли практично повністю. Гасили пожежу близько 10 години.
Жителі району з жахом вискакували з будинків, хто в чому був і бігли до моря. Скрізь лунали крики та плач. Понад 700 людей було вбито та поранено і, за різними підрахунками, від чотирьох до 20 тисяч одеситів залишилися без житла.
Надвечір 31 серпня припинив роботу центральний телеграф, телефонна станція, зупинився рух пасажирських поїздів. З 10 години вечора в місті ввели комендантську годину.
Катастрофа торкнулася майже всіх районів Одеси. Вибухами та пожежами були знищені заводи Бродського, Раухвегера, Яловікова, Арпса, хімічний завод, миловарна фабрика та паровий млин, а також житлові будинки в районі Бугаївки, Далеких та Близьких Млинів, Молдаванки та Слобідки.
Одеса у цей час входила до складу Української держави гетьмана Павла Скоропадського та була окупована військами Австро-Угорщини та Німеччини. Офіційно винних у катастрофі так і не знайшли, хоча німці вважали винними англійців, а українська влада – радянська. Єдине, що можна було сказати точно, це те, що вибухи спровокувало порушення умов зберігання боєприпасів, а також недбалість відповідальних осіб.
Джерела: od.vgorode.ua, uc.od.ua
Читайте також:
