«Як ми скучили», «Нарешті», «Просто не віриться» саме такі фрази частіше за все можна було почути на відкритті Музею сучасного мистецтва. І дійсно, Одесі надзвичайно не вистачало простору, де будуть представлені сучасні автори, актуальні мистецькі проєкти та лабораторії. Особливо це відчутно зараз, під час великої війни, коли загострюються всі відчуття, адже сучасне мистецтво реагує саме на поточні проблеми. Саме тому в новому світлому просторі – сотні людей, знайомі обличчя художників, музикантів, галеристів, багато студентів худграфа та «Грєковкі».
Виставкові зали, кавʼярня та сховище: як виглядає музей всередині
Нинішній музейний простір не дуже великий, але достатній для того, щоб розмістити одну велику, або декілька середніх виставкових проєкти. На першому поверсі розмістилося невеличке кафе та крамниця. Також тут є ще одна важлива на сьогоднішній день локація – сховище.
Однак, на жаль, простір не є зручним для людей на кріслах колісних або родин з дітьми у колясках. Втім, плани на те, щоб він став більш дружнім – є, і ця проблема буде вирішуватися. На жаль, треба констатувати що, жодний заклад культури в центрі міста не може похвалитися необхідними інклюзивними умовами. І ця пробелма стає дедалі актуальнішою та потребує вирішення. Нещодавно ми розповідали про інклюзивний простір для дітей, який створили мами особливих дітей.
Світло, що розганяє темряву: про що творчість Дмитра Дульфана
Дмитро Дульфан, митець, який пішов з життя в травні минулого року колись сказав: «Ніякого майбутнього не має. Майбутнє – це зараз». Саме ця фраза світиться великими неоновими літерами на фасаді музею. І саме роботи Дмитра розмістилися першими на двох поверхах музею.
Міфічний образ богині Каліпсо, яка тримала своїх полонених в світі ілюзій, стала головною метафорою цієї виставки, символом полону, в якому знаходився митець, пояснює сокураторка виставки, Анна Мораховська.
Виставка «Міражі Каліпсо» буде тривати всю весну, до 1 червня. Вона охоплює всі етапи творчості цього самобутнього митця, який творив на межі традицій та нових сенсів.
Окрім робот Дульфана зібрано багато артефактів, які представляють хроніки не лише одеського арту – числені фото, відео матеріали, ностальгія по раннім девʼяностим, непередбачуваним але мирним нульовим.
Дульфан також захоплювався обʼємними формами які поєднували в собі світло, відео, звук та різноманітні матеріали. Близьким художника вдалося зібрати багато цікавих експонатів та маловідомих робот і навіть, а команді музею – відновити один із знищених часом арт-обʼєктів.
Останні роботи Дульфана – це серія графічних робіт датованих 2023 роком, одна з яких називається «Перемовини». Здається, у Дмитра був не лише талант художника, а й медіума.
Із історії Музею сучасного мистецтва в Одесі
- 10 квітня 2008 року – бізнесмен і меценат Вадим Мороховський заснував музей, який виріс із колекції Михайла Кнобеля та став платформою для дослідження й збереження одеської мистецької традиції. Перша адреса музею – Сабанський провулок.
- 2008–2012 – перші виставки, формування експозиції. Майже відразу після відкриття музею відбулася виставка «Одеса 2008», яку неофіційно наважилися назвати Першою одеською бієнале сучасного мистецтва. Вже наступна, Друга бієнале, пройшла офіційно.
- 2012–2013 – переїзд на Французький бульвар, 8.
- 2013–2021 – переїзд до будівлі на Леонтовича, 5, яку музей реставрував, і відкриття нової локації Третьої одеської бієнале сучасного мистецтва. Саме тут згодом відбулися Четверта та П’ята міжнародні бієнале.
- Ця адреса стала домівкою не тільки для музею, а й для двох молодіжних центрів музею –«Артерія» під кураторством Roma Gromov та «Музеон» Володимира Чигринця. Була збудована та працювала велика сучасна виставкова зала, яка приймала українських і міжнародних художників.
- 2021 –музей отримує простір на Французькому бульварі, 36, але не встигає відкритися через повномасштабне вторгнення рф в Україну.
- 2022–2024 – попри відсутність власного простору, музей проводить 7 виставок у партнерських локаціях – WEartMuseum / Одеський музей західного і східного мистецтва, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Галерея стійкості.
Фото авторки
