Розмова з директором Балтської багатопрофільної лікарні Романом Кацмазою відбулася напередодні Всесвітнього дня мобільності та доступності в рамках нового проекту видання «Одеське життя».
Де взяти реабілітологів?
– Романе Васильовичу, вже давно на слуху питання відкриття реабілітаційного центру у Балтській громаді. Як просуваються справи?
— Країна у стані війни, і до цивільних людей з інвалідністю, які потребують відновлення, додаються військові. Ніде правди діти, кількість поранених зростає. Тож створення реабілітаційного центру в громаді – це нагальна справа.
У Балтській лікарні отримують допомогу люди з інсультами та інфарктами, працює травматологія – їм просто необхідний кваліфікований післяопераційний догляд у стаціонарі. Бо від цього здебільшого залежить подальше інтегрування пацієнта у соціум. Однак сьогодні з’явилася ще одна проблема – нестача лікарів-реабілітологів.
Ми їздили по обміну досвідом до реабілітаційного центру міста Рівне. Думаю, нам під силу організувати такий самий комфортний медичний заклад. Але там є реабілітолог, який живе своєю справою. Тоді подумалось: «От такого б фахівця й нам».
Яким буде центр?
Робота центру буде спрямована на підтримку військовослужбовців, яким після поранень необхідна реабілітація.
– Щодо приміщення і фінансування – де відкриється і за які кошти?
— Реабілітаційний центр планується відкрити у приміщенні колишньої першої лікарні. Цей проект, здається, найскладніший. Все для нас вперше. Фінансування – за кошти Міністерства охорони здоров’я. Реорганізація — а сюди входить і устаткування відповідно до вимог — обійдеться приблизно у 50 мільйонів гривень. Нині у стадії опрацювання сам проект, навчання спеціалістів, перегляд бюджету, бо тут є сьогодні проблеми. До проекту вже втретє вносяться правки. Радимось з проектантами, корегуємо. Наприклад, є потреба трансформувати перший поверх так, щоб тут розмістити палати, кабінети і щоб все це відповідало вимогам.
– Яким саме Ви бачите це відділення?
— Це має бути стаціонарне відділення на двадцять-тридцять ліжок. Палати мають бути просторими, світлими. Все має бути комфортним для пацієнта. У проекті заплановано на палату два ліжка, але ж сама палата вузька і з одним вікном. Де тут доступний простір? Хай буде палата на три, чотири ліжка, але привільна. Тому й вносимо корективи. А це все час.
Про інклюзивні палати і реабілітацію сьогодні
– І все ж, коли планується відкриття?
— Плануємо на початок травня завершити з проектуванням та експертизою, і на початку 2025 року відкрити центр.
– Де люди мають можливість відновитися зараз?
– Військові проходять реабілітацію у спеціалізованих центрах Одеси, у містах Західної України, за кордоном. Цивільні тут, на місці, на базі колишньої першої лікарні, де й облаштовується центр. Адже тут вже працюють тренажери та інше обладнання для людей з інвалідністю.
– Як щодо відкриття інклюзивної палати у лікарні та встановлення пандусів і облаштування паркомісць для автомобілів людей з інвалідністю?
— Наразі таких палат у нас немає. Однак громада співпрацює з благодійною організацією «Говерла» у рамках проекту USAID. Тож даний проект у стадії розробки. Планується відкрити такі палати у кожному відділенні, замінити ліфти. Щодо місць для паркування авто, то їх виділено і пандуси облаштовано.
На черзі – оглядова для жінок з інвалідністю
— Сьогодні працюємо над ще одним проектом — це відкриття гінекологічної оглядової для жінок з інвалідністю. Ми співпрацюємо з благодійним фондом «Жінки і планування сім’ї», який зробив пожертву, надавши меблі та обладнання.
З ними підписали меморандум, за яким проводиться навчання медичних працівників. Зокрема, під час тренінгів розповідають медсестрам та лікарям, як правильно поводитись із людьми, які звернулися по допомогу та мають ознаки насилля.
У громаді має працювати соціальна служба, що забезпечить тимчасовий прихисток тим, хто зазнав насилля в сім’ї. З метою безпеки постраждалих про місцезнаходження такого житла ніхто сторонній не буде знати.
Лікарню ремонтують, але не закривають
– А як лікарня працює з переселенцями, адже серед них також є люди з інвалідністю?
– У нас є мобільна паліативна допомога. Цим займаються, в основному, сімейні лікарі. Але, якщо потрібна консультація чи лікування у вузькопрофільного лікаря, то наші фахівці беруть участь у виїздах і надають необхідну допомогу.
– Бачу, що у лікарні ведуться ремонтні роботи. Як це — робити ремонт, коли відділення функціонує?
– Непросто, але закрити лікарню не варіант, бо це створить людям проблеми. Тож ми переводимо пацієнтів і крок за кроком ремонтуємо приміщення. Люди ставляться з розумінням, адже бачать, наскільки комфортніше в оновленій палаті.
Кошти на будівельні матеріали виділяє міський бюджет, а ремонтуємо власними силами.
– Минулого року в лікарні було встановлено сучасну ангіографічну систему. Як це працює?
– Так, з червня минулого року функціонує відділення кардіології та судинної патології з рентген-операційним блоком. Наш заклад введено до регіонального клінічного маршруту пацієнта з гострим інфарктом міокарда.
В умовах повномасштабної війни це важливо. Мешканці регіону у випадку інсульту чи інфаркту міокарда отримують медичну допомогу, яка передбачена сучасними протоколами лікування. А ще — це значно зменшує летальність і інвалідність від зазначених хвороб.
Зараз кардіоцентр обслуговує 14 територіальних громад півночі Одещини та понад 237 тисяч осіб.
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду»
