А ви уявляли себе у кріслі колісному? Як це — давати собі раду, коли навколо — необлаштований простір: не впорядковані тротуари та зняті бордюри, високі аптечні віконця та прилавки, відсутні зручності. Як почуваються люди цієї категорії у Балтській громаді, ми з’ясовували з Надією Лєнц.
Нагадаємо, видання «Одеське життя» проводить опитування з метою показати, як суспільство, на прикладі Любашівської, Зеленогірської, Ренійської та Балтської громад сприймає і приймає людей з інвалідністю.
Доступність – це не лише про пандуси
Надія Лєнц — голова Одеського осередку громадської організації «Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України» та заступниця голови комітету забезпечення доступності осіб з інвалідністю до об’єктів соціальної інфраструктури громади. Понад тридцять років тому пані Надія отримала травму, через що змушена пересуватися за допомогою візочка — про потреби людей з інвалідністю знає з власного досвіду.
– В Україні мешкають три мільйони людей з інвалідністю (до війни було 2,7 мільйона). Не треба бути експертом, аби зрозуміти, що ця цифра тільки зростатиме. Що робиться у громаді для комфорту людей з інвалідністю?
— У Балтській громаді проживає близько двох тисяч людей з інвалідністю, з них двісті дітей. Балта тривалий час впроваджує ініціативи доступності та інклюзії для всіх людей. У міськраді працює комітет забезпечення доступності для осіб з інвалідністю. Минулого року відкрито інклюзивно-ресурсний центр для дітей.
Проводяться семінари, конференції, круглі столи. І ми завжди беремо в них участь. Нас запрошують на сесійні засідання, з нами радяться при обговоренні бюджету чи кошторису на виконання програм, пов’язаних з інклюзією, — розповідає пані Надія.
У громаді діє Програма створення безбар’єрного простору для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення на 2024-2026 роки.
— Доступність — це не лише пандуси. Вже зараз повертається багато військових з фронту без кінцівок, з порушеннями зору. Тому місто має бути готовим до зустрічі своїх героїв, — переконана Надія.
ЦНАП перевірку на доступність пройшов
Надія Лєнц
– Наскільки влада дослухається до потреб людей з інвалідністю?
— Труднощі з доступністю є не лише у людей з інвалідністю, а й у громадян поважного віку, батьків з дитячими візками, вагітних тощо.
Біля Балтської лікарні з’явилися місця паркування для людей з інвалідністю, оновлено старі. Це реакція на наше звернення до міського голови, — повідала очільниця організації.
Минулого року облаштовано зону відпочинку на міському пляжі. Тут є зручний пандус до річки, роздягальня, гігієнічна кімната. Люди можуть скористатися душем, туалетом. У центрі міста є вбиральня, облаштована за вимогами інклюзивності.
Також у Балті відкрито відділення МСЕК (Медико-соціальна експертна комісія), що значно полегшує процедуру отримання документів для підтвердження інвалідності.
— Люди з інвалідністю мають потребу відвідувати і соціальні заклади. Приємно відзначити, що до більшості з них ми можемо потрапити без труднощів. Але ще є багато роботи. Зокрема, треба обладнати паркувальне місце на автостанції, привести до норм пішохідні переходи, щоб ними могли безпечно користуватися і люди з вадами зору, — каже Надія Лєнц.
Надія Лєнц і Олег Соколов
У центрі надання адмінпослуг у Балті проводив моніторинг доступності будівлі представник Уповноваженої з прав осіб з інвалідністю Одеської обладміністрації Олег Соколов. Остання перевірка засвідчила, що і пандус, і санвузол відповідають нормам. У санвузлі є відкидні поручні, зручні висота та кут розташування дзеркала для людини на візочку, встановлено відкидний сповивальний столик. Наразі вмонтовані тактильні смуги між плитками для осіб з порушенням зору, на дверях до кабінетів є таблички зі шрифтом Брайля.
Вкрай необхідний центр реабілітації
Члени Балтської організації осіб з інвалідністю проходять фізичну реабілітацію в спортивному комплексі.1
Тривалий час обговорюють плани щодо відкриття реабілітаційного центру в Балті, який тут дуже необхідний. Адже в лікарні проходять лікування хворі з інсультами та інфарктами. Цим пацієнтам потрібен післяопераційний догляд у стаціонарі. Необхідний такий центр і військовим, які повертаються додому.
Центр планується відкрити на базі колишньої першої лікарні — старовинної будівлі, яка є окрасою міста. Керівництво лікарні сподівається, що завершити реконструкцію вдасться до кінця нинішнього року. А сьогодні тут вже проходять реабілітацію інсультні хворі.
Крім того, Балтська лікарня працює над відкриттям гінекологічної оглядової для жінок з інвалідністю. У 2022 році розпочалася співпраця з фондом «Жінки і планування сім’ї», який пожертвував лікарні меблі та обладнання, а також капітально відремонтував ділянку дороги до закладу, врахувавши вимоги доступності.
Чи легко знайти роботу людині з інвалідністю?
– Пані Надіє, серед професіоналів будь-якого фаху є люди з інвалідністю, які можуть і хочуть працювати.
— Для бажаючих працювати службою зайнятості проводяться тренінги-семінари, відбуваються ярмарки вакансій, організовується безплатне навчання тощо.
Тут люди з інвалідністю мають нагоду поспілкуватися з представниками підприємств, організацій. Працівники центру зайнятості розповідають особам з інвалідністю і роботодавцям про державні допомоги на здобуття професії та створення робочих місць.
Однак самі люди з інвалідністю вважають, що їм знайти роботу непросто. Тому намагаємося над цим працювати, — каже Надія.
За даними керівниці Балтського центру зайнятості Алли Бузовської, за три місяці нинішнього року влаштовано на роботу троє людей. Всі – робітничих професій. Це тільки ті, котрі звернулися до центру зайнятості.
Як заохотити всіх до активного життя?
Особлива увага в організації осіб з інвалідністю приділяється соціально-культурній реабілітації її членів. Адже з двох тисяч осіб лише трохи більше сотні ведуть активний спосіб життя. Голова осередку прагне в кожному пробудити цікавість та любов до життя.
— Ми втілюємо найцікавіші ідеї, наші діти розвиваються і вчаться жити у сучасному суспільстві. Допомагає в цьому нескореність духу моїх колег, незалежно від стану здоров’я чи статусу, а їхнє прагнення приносити радість та користь іншим — безмежне. Це, власне, і є рушійною силою нашого життя, — захоплено розповідає Надія Лєнц.
Чимало є спортивно-розважальних та творчих проектів. Серед них — Всеукраїнський фестиваль «Зорі надії», проект «Рука дружби», заходи «Веселі старти», «Маленький піццмейкер» для дітей з інвалідністю, «А нумо, бабусі!», змагання «До активного життя — через рекреаційний спорт».
Це все допомагає зняти соціальні обмеження і підвищити якість життя кожної людини, її самооцінку.
З початком повномасштабного вторгнення члени організації разом з внутрішньо переміщеними особами плетуть сітки для ЗСУ, шиють жилети. Надія Лєнц та голова ради ВПО Марія Шевченко знаходять партнерів серед релігійних організацій, які допомагають людям з інвалідністю продуктами харчування та фінансово.
— Ми живемо у суспільстві і прагнемо разом з усіма діяти на благо держави, району та міста. До цього й докладаємо наші сили, творчі здібності, — зазначає пані Надія.
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду»
