Археологія — це насамперед про раннє піднесення, легкий сніданок, шлях «по холодку» на розкоп, напружена і копітка робота до настання нестерпної обідньої спеки. Потім обід, відпочинок, спілкування, лекції та робота у базовому таборі експедиції.
Закінчується день вечерею, де зазвичай ідуть посиденьки з гітарою біля вогнища — так виглядає звичайний день учасника археологічної експедиції.
Чим займається археологія
Археологія — це наука, що вивчає історичне минуле людства. Адже писемність з’явилася «всього» близько 5 тисяч років тому, і лише в окремих регіонах. А археологія дозволила розширити доступну для огляду історію людства до трьох мільйонів років (хоча про цю дату і сперечаються фахівці). Ця наука вивчає знаряддя виробництва та все, що створено за їх допомогою: споруди, зброю, прикраси, посуд, витвори мистецтва.
Археологія допомагає шукати відповіді питання — як з’являлися і зникали культури та цивілізації.
У «зв’язці» з археологією працює ціла низка наукових дисциплін: палеонтологія, нумізматика, трасологія та інші. Є польова (підводна — її частина) та теоретична археологія: перша знаходить предмети побуту та вироби (артефакти), друга — пояснює їхнє значення та роль в історичних процесах.
Археологічні пам’ятки дуже різноманітні: від курганів та стародавніх поселень до затонулих кораблів та скарбів.
Хто в Одесі займається розкопками
Відпочинок та спілкування археологів
— Одеські археологи добре відомі навіть за межами України, — каже Алла Головенчук, завідувачка бібліотеки Одеського археологічного музею. — Наші вчені зробили дуже багато для вивчення доісторичної доби, полісів Північно-західного Причорномор’я давньогрецького періоду, укріплень Римської імперії, степових курганів, середньовічних фортець, козацьких поселень.
У місті археологією займаються співробітники Одеського археологічного музею Національної Академії наук України (НАНУ), Одеського відділу археології Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології НАНУ, а також науковці та студенти-історики Одеського Національного університету ім. І.І. Мечникова та Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. Щоправда, останніми роками зазначені виші не ведуть розкопок самостійно, а відправляють групи студентів на чолі з викладачами на археологічну практику при експедиціях.
Серед шанованих одеських археологів — професора Петро Каришковський, Володимир Станко, доцент Анатолій Загінайло.
Також слід зазначити таких учених, як Олександр Дзиговський, Ігор Бруяко, Олександра Гудкова, Тетяна Самойлова, Анатолій Островерхов, Ігор Піструїл, Ігор Сапожніков, Світлана Іванова, Алла Главенчук, Ісаак Клейман, Олена Сминтина, Сергій Охотніков, Володимир Ванчугов, Секерська, Владислав Петренко, Євгенія Редіна, Олександр Малюкевич, Андрій Добролюбський та багато інших.
Від палеоліту до Середньовіччя
Вчені досліджують археологічні пам’ятки, залишені людьми різних історичних епох та періодів, від палеоліту (кам’яного віку) до середньовіччя.
Автор книги «Одеська археологія», заступник директора з наукової роботи Одеського археологічного музею, кандидат історичних наук Сергій Охотніков перераховує найважливіші археологічні пам’ятки Одеської області різних епох:
- Тира (Бєлгород-Дністровський) — античне та римське поселення;
- Аліобрикс (с. Орлівка, Ренійський район) — римська фортеця;
- Ніконій (с. Роксолани, Овідіопольський район) античне та римське поселення;
- Святилище Ахілла на острові Зміїному — античний період;
- Кошари (Комінтернівський район) — античний період;
- Усатове (Бєляївський район) — бронзовий вік;
- Надлиманське городище (Овідіопольський район) — античність, скіфи, фракійці;
- Кургани в міжріччі Дністра та Дунаю — скіфсько-сарматський період.
Пам’ятники поза межами Одеської області, на яких найактивніше працювали одеські археологи:
- Ольвія (село Парутине та острів Березань, Миколаївська область) — античність, скіфи;
- пам’ятник біля села Анетівка (Миколаївська область) – палеоліт.
Копують також на території фортець — Білгород-Дністровській, Ізмаїльській. Навіть в Одесі є низка археологічних пам’яток, про що «Одеське життя» писало раніше.
Чорні археологи: бізнес на історії
Кандидат історичних наук, доцент історичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова Ігор Піструїл:
— Чорні археологи як місцеві жителі районів розкопок, так і ті, хто цілеспрямовано приїжджає з інших регіонів України. Вони шукають різні давнини, починаючи природно, від золота і закінчуючи кам’яними виробами. Їх цікавить все підряд: енеоліт (посуд у хорошому стані), бронзовий період (металеві вироби), античний період (кераміка, особливо мальовнича). Шукають наконечники, кам’яні сокири, що завгодно. Останні 15-20 років активно викопують предмети періоду Великої Вітчизняної. Купують це як вітчизняні, так і зарубіжні колекціонери. Наскільки відомо, йде витік знахідок за кордон. Крім того, руйнують пам’ятники керівники підприємств та організацій, господарі полів. Вони розкопують кургани, риють котловани під будівельні роботи (так, до речі, і сьогодні руйнується античне поселення на Жеваховій горі в Одесі — С.М.).
Є відомості, що чорні археологи вважають Ніконій своєю власністю. 2010-го вони навіть… нападали на співробітників університету та гостей із Польщі.
Легенда про свято
Ритуал посвячення в археологи
В усіх археологів, зокрема одеських, дуже багатий фольклор. Навіть День археолога – результат творчості. Як свідчить головна легенда про це свято (а їх кілька), виникло воно так.
«Колись років 70 тому, ще перед війною, велися в Новгороді розкопки. Хлопцям-археологам захотілося свята, прийшли вони до керівника експедиції Арциховського та кажуть: «Сьогодні велике свято, треба було б відзначити». — “А який?” — «Да дня народження Буцефала, коня Олександра Македонського!» Ну і наголосили, як належить. А потім привід забувся і став День народження Буцефалу Днем археолога».
Це варіант легенди, розказаний у Вікіпедії. Однак коли ваш кореспондент проходив археологічну практику у 1994 році, досвідчені археологи розповідали ту ж історію, тільки в ній замість професора Артемія Арциховського фігурував професор Володимир Никифорович Станко, а замість Новгорода — Анетівка (Миколаївська область), де й проходила наша практика.
Як розвивається наука археології
Як повідомив Сергій Охотников, зараз готується до друку велика книга, в якій будуть узагальнені матеріали за всі роки розкопок у Північно-західному Причорномор’ї, зокрема й на Одещині, — за всіма історичними періодами, від палеоліту до середньовіччя. Видання готує колектив авторів, це результат багаторічної роботи. Вийде книжка до кінця цього року.
— Робота, звісно, ніколи не зупиняється, але заважає нестачу фінансування та, що ще гірше, чорні археологи, — розповідає доктор історичних наук, директор Одеського археологічного музею НАНУ Ігор Бруяко. — Це дві головні проблеми не лише одеської, а й усієї української археології. Чорна археологія – це бізнес, видобуток та продаж археологічних матеріалів з метою наживи.
Чи є на Одещині недосліджені потенційно цікаві пам’ятки?
— Так, і їх чимало, — каже вчений. — Згадаю трипільські поселення на півночі області — у Савранському, Кодимському районах; античні поселення на узбережжі Дністровського лиману; кургани — повсюдно, їх сотні.
Роботи одеським археологам вистачить надовго. Привітаємо їх зі святом, та побажаємо цікавих знахідок, нових відкриттів та, звичайно, гідного фінансування наукової роботи!
Читайте також:
