Розпад СРСР. Ця подія планетарного масштабу сталася 8 грудня 1991 року. Не слід думати, що це трапилося спонтанно, несподівано, раптово. Ні, країна, що займала одну шосту частину суші нашої планети, йшла до цього колапсу не просто роками – десятиліттями.
Погане та добре
Хочу одразу пояснити читачам цих рядків, що я у цій темі не теоретик, з розумним виглядом виплескуючий потік свідомості. Я в ній інсайдер, тобто знаю тему зсередини. І я чудово пам’ятаю, як ми “жили – не тужили”.
Як ще за Хрущова, у 1963 році, я, третьокласник, зустрічав батьків з роботи біля сусіднього хлібного магазину, і ми “організовували на трьох”, тобто купували по пшеничному батону -“сайке” по 6 копійок.
Це була ціла епоха чорного хліба з кукурудзяного борошна, пшеничний давали по одному “на руки”: не вистачало пшенички нашій “великій і могутній” країні. Вдруге у довжелезну чергу ставати було безглуздо: пшеничні вироби, привезення яких у конкретний час чекала натовп, розліталися за лічені хвилини.
Пам’ятаю, що мені і татові було байдуже, хоч білий, хоч чорний. Але ось у мами, юні роки якої пройшли в евакуації в Узбекистані, кукурудзяний хліб викликав багато років жахливі її спогади про чорні коржі, які вона отримувала як пайок на авіазаводі, де працювала фрезерувальницею. Тому й стояли ми в чергах за білим хлібцем.
І той 1991-й я чудово пам’ятаю. Мені було вже 38 років, і було дуже складно в тому бардачі і сім’ю забезпечити, і порядок на довіреній мені ділянці роботи (за 15 років після інституту я доріс до заступника директора обласного телерадіопередавального центру).
Ще з кінця 1980-х я розбивав відпустку на частини та перетворювався на двогорбого верблюда: рюкзак із шмотками на спині, рюкзак спереду, у кожній руці величезна клітчаста сумка “мрія окупанта” – і до Польщі, від Жешува до Щеціна. Перша поїздка – троє діб “життя” в автобусі у величезній черзі на митницю Шегині.
Тож не з чуток знаю я про ситуацію з розвалом СРСР, міг би навести масу негативних ситуацій. Але міг би сказати й чимало доброго про ту країну, де народився. Тож писати про розвал країни, що народилася, до речі, теж у грудні (1922 року), буду ні з схваленням, ні із жалем: не вважаю себе вправі давати оцінки, не впевнений у своїй об’єктивності. Просто нагадаю. Вам і собі.
Читайте також: Прислів’я та приказки часів СРСР: як вони передають реалії тих років
Хроніка розвалу
Офіційне формулювання: розпад СРСР – припинення існування Союзу СРСР внаслідок процесів системної дезінтеграції у соціальній структурі, народному господарстві, суспільно-політичному та державному устрої країни.
17 березня 1991 року на території більшості союзних республік відбувся всесоюзний референдум про збереження СРСР. На запитання про «необхідність збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік» позитивно відповіли понад 76% учасників голосування.
Після референдуму стартував Новоогарьовський процес, який мав завершитися підписанням договору про створення Союзу Суверенних Держав, що оголошувався правонаступником СРСР, однак після провалу серпневої спроби захоплення влади (путч) консервативними партійними функціонерами, багато союзних республік задумалися про незалежність.
І ось 8 грудня у біловезькій резиденції глави білоруської Верховної ради Шушкевича зібралися, окрім нього, ще й президенти росії Єльцин та України Кравчук. Теж “на трьох”, тільки не за білими булочками, а щоб вирішити долю СРСР. Ну і вирішили.
Зараз кремлівські “політолухи” верещать, що накували та трійця “по-дорослому”, ну і, мовляв, “під балабасом” винесли вирок країні. Ну, що стосується Єльцина – той таки так, частенько ужирався, як свиня, козоводив публічно.
Помилиться той, хто назве його любителем випивки. Не любитель він був, а професіонал! Ну а хто ще, як не “синяк”, міг такого черв’яка могильного замість себе залишити!? А пили вони там, чи не пили – так я там не був присутній.
Загалом, судили-рядили, і вирішили створити СНД (Союз Незалежних Держав). Кравчук потім згадував, що коли дійшло до підписання документа, Єльцин засумнівався. А Кравчук йому: “Ну і не підписуй! І ким ти в москву повернешся!? Як і раніше, підпорядкованим Горбачова?”
У росії тоді дійсно була неоднозначна ситуація: президент СРСР Горбачов і президент республіки Єльцин мірялися, я б сказав чим, – хто головніший. “Так, з “Горбатим” треба покінчити” – процитував Кравчук, підписавши таки документ Єльцина.
Ось так, якщо коротко, і впала імперія. Не було на планеті жодної імперії, яка б не впала…
Читайте також: За якими фразами можна дізнатися людину родом із СРСР?
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
