24 травня ми відзначаємо День слов’янської писемності та культури. Наша рідна українська відноситься до слов’янських мов і створювалася багатьма поколіннями наших предків. Вважається, що писемність слов’янам, і зокрема українцям, подарували Кирило та Мефодій вже після запровадження християнства, проте не всі вчені з цим згодні. Ми розповімо, чи це так, коли з’явилася українська мова і чим кирилиця відрізняється від глаголиці.
Що не так з офіційною Кирилицею
Українська писемність набагато старша, ніж заведено думати. Довгий час вчені вважали, що абетка у слов’ян з’явилася лише після хрещення Русі. Однак там, де селилися наші предки, зокрема у Північному Причорномор’ї, археологи неодноразово знаходили на черепках таємничі знаки.
Перший історик слов’янської писемності болгарський учений-монах Хоробр ще у X столітті розповідав, що коли слов’яни були язичниками, вони користувалися знаками для письма, що з рисок і зарубок. Язичники-слов’яни поруч із зображеннями своїх ідолів вирізали їхні імена, а на мечі, викованому в середині X століття і знайденому під Києвом, зберігся навіть підпис коваля — Людоша.
Про існування у слов’ян писемності до введення християнства свідчать і повідомлення арабських істориків. Навіть у життєписі Кирила Про це розповідав і літописець Нестор, який згадував про існування письмових договорів між Візантією та Руссю ще на початку Х століття. В одному з таких договорів у 911 році, більш ніж за сімдесят років до «офіційного» народження слов’янської абетки, було зазначено, що Русь та Візантія вирішували спірні питання «не лише усно, а й письмово». Крім того, літописець розповідав про грамоти російських князів до греків, а також існування письмових заповітів.
Як і коли виникла українська мова
Вважається, що три східнослов’янські народи та їхні мови повністю сформувалися тільки в XIV столітті, коли перестала існувати Київська Русь. Однак цьому суперечить існування тих українських щедрівок та купальських пісень, частина з яких з’явилася в язичницькі часи і навіть до Київської Русі. Отже, українська мова, хоч і відмінна від сучасної, існувала і веде свою історію з давніх-давен.
Що стосується безпосередньо походження української мови, то щодо цього існує кілька гіпотез. Найцікавіші з них дві. Першу запропонував українсько-американський вчений, мовознавець та академік харків’янин Юрій Шевельов. Він вважав, що українська мова виділилася після розпаду праслов’янської мови. Тоді у східних слов’ян сформувалося п’ять діалектів, два з яких утворили українську мову — це київсько-поліська та галицько-подільська. Зауважте, це сталося у VII столітті, майже за 300 років навіть до запровадження християнства.
Другу версію, простіше, запропонував російський мовознавець Олексій Шахматов. Він припускав, що українська мова походить із «загальноруської прамови», як і північно-російська, південно-російська та білоруська. При цьому, вважав учений, українська мова вигідно відрізняється від них різноманітними фонетичними формами та лексикою.
Кирилиця та глаголиця: ноу-хау чи перетворення?
На території Київської Русі після прийняття християнства в 988 році існували два типи писемності — кирилиця і глаголиця. Досі немає єдиної думки щодо того, яка з цих двох абеток виникла раніше і хто їхній автор.
Українські дослідники Іван Огієнко, Михайло Брайчевський та Олександр Мельничук вважали, що Кирило створив саме глаголицю, а назва «кирилиця» з’явилася по «вині» звичайної плутанини. Існування цієї абетки — кирилиці ще до Кирила доведено, наприклад, знахідками графіті на стінах Софії Київської. За іншою гіпотезою, кирилиця виникла як заміна складної глаголиці, і її автором деякі називають зовсім не Кирила, а його учня Климентія.
Отже, кирилиця — це вдосконалена система, повністю створена на основі грецької писемності. Її використовували протягом сотень років і вона стала основою сучасної української, болгарської, російської та білоруської писемності.
Що стосується глаголиці, то єдиної думки про її походження у дослідників немає. На відміну від кирилиці, глаголиця має дуже складне написання букв у вигляді з’єднаних між собою кружечків та петельок. Більшість вчених вважають, що глаголицю Кирило створив спеціально для слов’ян Моравії (східна частина Чеської республіки) та Паннонії (частина території сучасних Угорщини, Австрії, Словаччини, Словенії, Хорватії, Сербії, Боснії та Герцеговини).
Іншою причиною винаходу глаголиці вчені називають переслідування німецько-католицькими ченцями слов’янських книг. Для їхнього захисту, можливо, і була створена глаголиця. Вона не схожа на жоден алфавіт і дуже складна для написання. А це дає підставу стверджувати, що глаголиця є штучною абеткою, причому створеною «нашвидкуруч», на відміну від кирилиці, що має давні прототипи. Після широкого застосування писемності глаголицю стали використовуватиме шифрування текстів, як тайнопису.
Слов’яни використовували руни
Одна з археологічних знахідок на території сучасної Чехії розповіла про особливості листа слов’ян до введення абетки Кирила та Мефодія. Чеські вчені вважають, що західні слов’яни дохристиянських часів користувалися для письма німецькими рунами. Це підтверджує найдавніша археологічна знахідка — напис, виконаний слов’янами на бичачому ребрі, зроблений у VII столітті. Знахідка є першим археологічним свідченням зв’язку між німецькими племенами та ранніми слов’янами.
Джерела: kpi.ua, ukrlit.net, gazeta.ua, slovesnic.blogspot.com, studbooks.net.
Читайте також:
