Ключові моменти:
- 2025 рік став для Одеси роком випробувань: ракетні удари по історичному центру, трагедія в Білгороді-Дністровському, атаки на портову інфраструктуру та найтриваліший блекаут за час війни.
- Головною суспільною дискусією стали бюджетні пріоритети: кошти на ЗСУ проти витрат на ремонти, забудову та інфраструктурні проєкти.
- Після повені 30 вересня місто пережило зміну моделі управління — відсторонення мера, створення військової адміністрації та кадрову чистку у владі.
- Одеса активно проходила процес деколонізації, розвивала ветеранську та інклюзивну інфраструктуру й довела здатність триматися разом попри війну та кризу.
2025 рік став для Одеси роком випробування – не лише війною, обстрілами та тривалими блекаутами, а й іспитом на совість для місцевої влади. Поки частина громади шукала можливості допомогти армії – збирала кошти на дрони, РЕБи та ППО, – у міських документах продовжували з’являтися тендери на плитку, фасади та будівництво, яке дедалі більше дратувало одеситів.
Саме тому 2025-й запам’ятався мітингами під стінами мерії, гучними дискусіями навколо бюджету, болісним прощанням з імперськими символами, катастрофами, які оголили системні проблеми міста, та безпрецедентною зміною моделі управління. Про що Одеса говорила найгучніше – підбиваємо політичні та соціальні підсумки року.
Питання року: «Гроші на ЗСУ» чи «ремонт фасадів»
Однією з ключових тем року стало питання бюджетних пріоритетів. У 2025-му громадський контроль в Одесі вийшов на новий рівень: кожен великий тендер миттєво ставав предметом обговорень у соцмережах, публічних звернень і журналістських розслідувань.
Головне питання звучало просто і жорстко: чи має місто право витрачати мільйони на благоустрій у країні, яка воює?
Одесити наполягали: кошти громади мають насамперед йти на потреби Сил оборони. Влада ж відповідала аргументами про «підтримку економіки», «збереження міського середовища» та чинні бюджетні програми, затверджені ще до повномасштабного вторгнення.
Цифра року – співвідношення між сумами, офіційно переданими з міського бюджету на потреби ЗСУ, та мільйонами гривень, що «зависли» в інфраструктурних проєктах. Це стало предметом найгостріших суперечок.
Саме в цьому році «Одеське життя» провело журналістське розслідування щодо узвозу Блажка, що наочно показало, як навіть локальні проєкти можуть переростати у масштабні дискусії про доцільність витрат і справжні пріоритети міської влади.
Удар по історичному центру
31 січня 2025 року російська ракета влучила в історичний центр Одеси — територію, що має статус об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Було пошкоджено житлові будинки й історичні пам’ятки, постраждали люди.
Зокрема, серед постраждалих об’єктів:
- два пам’ятники національного значення – це Філармонія (Нова Біржа) та Будинок Вучіні (вул. Італійська, 19);
- два музеї: Музей західного і східного мистецтва та філія Літературного музею;
- відомий готель «Брістоль»;
- будівлі Союзу архітекторів України та банку «Порто-Франко».
І водночас уже в перші години після атаки стало зрозуміло: місто не зупинилося. Комунальні служби працювали безперервно, мешканці допомагали одне одному, волонтери закривали вікна і розносили теплі напої.
Я ніколи не бачила, щоб після удару історичний центр не спорожнів, а наповнився людьми.
Трагедія в Білгороді-Дністровському
23 червня 2025 року дві балістичні ракети влучили в ліцей у Білгороді-Дністровському. Загинули працівники навчального закладу, були поранені, зокрема, діти. Удар по цивільному об’єкту був зафіксований міжнародними правозахисними структурами.
Питання безпеки шкіл, укриттів і форм навчання знову стало одним із ключових у міському порядку денному.
Реакція громади була миттєвою: допомога лікарням, підтримка родин постраждалих, збори коштів.
Порт і логістика: економічний фронт Одеси
Упродовж 2025 року Одещина неодноразово зазнавала ударів по портовій інфраструктурі. Зокрема, 3 липня було атаковано порт, внаслідок – загинули та були поранені працівники. Пошкоджень зазнали термінали й енергетичні об’єкти.
Ці удари мали значення далеко за межами регіону, адже Одеса залишається ключовим логістичним вузлом експорту, зокрема зернового.
Попри ризики, порт не припиняв роботу.
Наслідки лиха та зміна влади: що отримала Одеса
Одним із найболючіших ударів по місту, але цього разу не РФ, а стихійного лиха, стала повінь 30 вересня, яка оголила багаторічні проблеми інфраструктури, дренажних систем і управлінських рішень, ухвалених в Одесі задовго до війни. Потужна злива призвела до затоплення сотень вулиць, зупинки міської транспортної та дорожньої системи, загибелі десяти людей, включно з дитиною.
Офіційні цифри, кількість постраждалих, загиблі, версії причин та пошук винних – усе це ще довго залишатиметься предметом слідства, судових процесів і суспільних дискусій.
Одним із наслідків трагедії стало усунення очільника міста Геннадія Труханова та створення військової адміністрації. Тим паче, події співпали з позбавленням Геннадія Труханова громадянства через виявлення у нього російського паспорта. Для міста це означало не просто зміну персоналій, а фактичну зміну логіки управління – від політичної до воєнно-адміністративної.
Паралельно тривали й судові процеси. Старі справи проти колишнього керівництва міста не зникли, а навпаки – отримали нові епізоди. Так, колишньому міському голові Одеси оголошено підозру у службовій недбалості (ч. 3 ст. 367 КК України), яка, за версією слідства, призвела до загибелі людей під час стихійного лиха 30 вересня. Труханов був не тільки відсторонений від посади, але й відправлений під цілодобовий домашній арешт, де він і перебуває зараз.
Також вручили підозри ще вісьмом одеським посадовцям, яким інкримінують службову недбалість внаслідок повені 30 вересня. Це два колишніх заступника Геннадія Труханова, посадові особи департаментів Одеської міськради, а також директор і кілька посадовців міського комунального підприємства. Інкримінована їм ч. 3 ст. 367 передбачає покарання до восьми років увʼязнення.
Поява військової адміністрації в Одесі – чи стало краще?
У жовтні – після звільнення Геннадія Труханова Володимир Зеленський заявив про створення в Одесі міської військової адміністрації (ОМВА) та призначення її очільника – бригадного генерала Сергія Лисака.
Адміністрація отримала статус окремої юридичної особи та пріоритетні повноваження в питаннях безпеки, роботи комунальних служб і критичної інфраструктури, а ключову роль у цій вертикалі отримав начальник МВА Лисак.
Але й міськрада зберегла свої повноваження. Виконавчі органи міськради Одеси опинилися під керівництвом Ігоря Коваля, який тимчасово виконує обов’язки мера. Міська рада та адміністрація зараз працюють разом. Таким чином в Одесі встановилося двовладдя.
Поява МВА стала одним із найбільш резонансних управлінських експериментів року.
Справа в тому, що виконання деяких повноважень міських рад начальниками військових адміністрацій суперечить окремим нормам Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», що врешті-решт викликає низку важливих питань: у кого більше повноважень та хто нестиме відповідальність за те, що відбувається у місті.
З одного боку – швидкі рішення, мінімум бюрократії, пряме підпорядкування умовам воєнного часу. З іншого – дедалі більше питань щодо прозорості, комунікації з громадою та зрозумілості ухвалених рішень.
Для частини одеситів це стало надією на перезавантаження системи, для інших — сигналом нових ризиків.
Поки що одесити лише придивляються до нової влади. Кардинальних змін на краще не було, ну, якщо не рахувати запуск соціальних автобусів та проведення масового всеодеського суботника. А ось комунікація з містянами поки що провалюється: достукатися до нових чиновників – це ще той квест.
Кадрова чехарда у владі: з ким попрощалася Одеса в 2025-му?
Після створення ОМВА управлінська модель міста зазнала системного перерозподілу повноважень. Як наслідок, почалися зміни у вертикалі влади Одеси. Упродовж останніх кількох місяців 2025 року свої посади залишили:
- Олена Буйневич, директорка департаменту освіти і науки;
- Валерій Силін, заступник Одеського міського голови;
- Андрій Зарицький, директор департаменту фінансів;
- Ганна Познякова, заступниця Труханова;
- Павло Вугельман, віцемер;
- Іван Ліптуга, керівник департаменту міжнародного співробітництва, культури та маркетингу;
- Володимир Хитренко, директор департаменту транспорту, зв’язку та організації дорожнього руху.
Також було звільнено 22 радників одеського мера і ще низку чиновників епохи Труханова.
фотоколаж Очільники, яких зняли
Відбудова: війна не перешкода будівництву
Попри війну, Одеса у 2025 році продовжувала будувати. І саме це стало одним із найгучніших джерел суспільного обурення.
Символом року стало будівництво багатоповерхівки на Ланжероні. Будівля M1 Club Apartments уже виросла до 11 поверхів, хоча дозвіл видано лише на 8. Тепер вона повністю перекриває морський пейзаж з Алеї Слави біля пам’ятника Невідомому матросу. Для багатьох одеситів це стало точкою неповернення в дискусії про допустимі межі забудови під час війни. Було створено петицію про ліквідацію цього будівництва, колишній мер Геннадій Труханов офіційно висловив свою підтримку містянам, щоправда, на результат чекатимемо, мабуть, вже наступного року.
Ще одним болючим кейсом стала багаторічна історія знищення кладовища на території колишнього санаторію «Червоні Зорі» – місця вічного спочинку іменитих одеситів, яке фактично перетворили на сміттєзвалище заради майбутньої елітної забудови. На січень 2026 року заплановане чергове голосування міської ради щодо створення на цій території парку.
Геть від імперії: Одеса позбавляється пам’ятників і вчить нові назви вулиць
2025 року Одеса «гриміла» через перейменування вулиць та демонтаж пам’ятників – залишків радянської та імперської спадщини. Місто проходить складний, емоційний, але необхідний процес деколонізації, навчаючись відокремлювати культурну пам’ять від імперських наративів.
Рік розпочався з протестів проти демонтажу пам’ятника поету й актору Володимиру Висоцькому, який був прибраний з фасаду Одеської кіностудії на Французькому бульварі. Пам’ятник Висоцькому, встановлений ще у 2012 році, з самого початку викликав суперечки серед містян. Для одних він є символом творчості та спротиву актора, співака та поета радянській системі, для інших – частиною російської пропаганди. Тому Володимир Висоцький все ж таки відправився в музей.
А от пам’ятник Олександру Пушкіну заховали в саркофаг. Це відбулося вночі 29 жовтня. Згодом на коробці розмістили ще й рекламний банер із написом «Історичний центр Одеси».
Офіційно міська влада це ніяк не прокоментувала. Новий очільник МВА Сергій Лисак лише зазначив, що низку імперських пам’ятників неможливо просто демонтувати через їхнє розташування в історичному ареалі. Перед ухваленням фінальних рішень необхідно отримати рекомендації ЮНЕСКО.
Але багато одеситів переконані: таке укриття – перший крок до демонтажу пам’ятника. Ставлення до Пушкіна в Одесі за останні роки змінилося. Причини зрозумілі – війна зробила усе російське болючим для нас. Однак є й ті, хто категорично проти знесення пам’ятника Пушкіну. Головний аргумент – це наша історія, яку не змінити. Тому в Одесі знову розгорнулася гостра дискусія.
Також в Одесі триває перейменування вулиць. З 2014 року та особливо протягом останніх років мапа Одеси кардинально змінилася. На зміну іменам радянської доби та Російської імперії прийшли назви на честь українських Героїв, видатних діячів культури та історичних подій. Щоб вам було легше орієнтуватися у цьому новому просторі, «Одеське життя» створило цей постійно оновлюваний довідник. Тут ви знайдете повний список усіх перейменованих вулиць, провулків та площ Одеси: стара назва – нова назва, посилання на статтю з поясненням, а також прив’язка нової назви до гугл-карти. Зберігайте цей матеріал у закладках, адже ми регулярно додаємо нові топоніми та уточнюємо інформацію!
Ветеранська Одеса та море, яке стало доступним
Однією з найважливіших тенденцій 2025 року став розвиток ветеранської інфраструктури. В Одесі та області відкривалися ветеранські хаби, простори підтримки, реабілітаційні та спортивні центри. Це місця, де ветерани можуть отримати психологічну й соціальну підтримку, повернутися до роботи й спорту, стати активною складовою міського життя.
2025 рік показав: Одеса почала готуватися не лише до війни, а й до післявоєнного життя.
Досить активно, хоч і з корупційними суперечками, почали відбудовуватися інклюзивні пляжі. Одеса створила умови доступу до моря для людей з інвалідністю, ветеранів з пораненнями, людей старшого віку. Пляжі почали обладнувати настилами, спусками, адаптованими санітарними зонами та алгоритмами безпеки.
Найзатяжніший та найтяжчий блекаут: в Одесі здаються тільки квартири
2025 рік запам’ятався й найтривалішим блекаутом за весь час повномасштабної війни. Атака росіян в ніч на 13 грудня занурила місто та область у темряву на кілька днів. А в окремих районах електрика була відсутня й 10 днів. Найгіршою ситуація була в Арцизі та Рені – там мешканці пробули в блекауті майже місяць. Станом на ранок після обстрілу приблизно мільйон людей залишилися без світла, води, тепла, суттєвих ушкоджень зазнала критична інфраструктура, кілька людей були поранені. За декілька днів після обстрілу критичну інфраструктуру заживлено, водопостачання відновлено майже повністю, світло поступово повернулося до помешкань.
А ось світла в душі та теплоти у серцях одеситів стало більше: взаємодопомога між сусідами, заряджання телефонів в авто, генератори у дворах, гумор у темряві – все це свідчить про здатність міста триматися разом навіть у найважчі моменти. В Одесі з’являлися спільні столи у дворах. Саме в ті дні фраза містян стала визначенням року: «в Одесі здаються лише квартири». Дуже швидко із мему вона перетворилася на гасло цього блекауту.
Тож якщо підсумувати, 2025 рік показав: в Одесі можна пошкодити будівлі, вимкнути світло та навіть змінити владу. Але зломити Одесу – неможливо.
Читайте також:
- Мирний план, «Міндіч-гейт» та кінець епохи Єрмака: як 2025-й змінив країну
- Війна-2025: втрати, удари по РФ та нова українська зброя
