Де починається одеська вулиця Софіївська? Звісно, з узвозу Маринеска. Та багато хто з одеситів скаже вам: «Софіївська плавно переходить в узвіз Маринеска». Ні, навпаки: це відомий узвіз плавно перетікає в Софіївську.
Як стара вулиця назви змінювала
Саме це зробило якось так, що вулиця, здається, не має початку. А от закінчується вона перетином з Преображенською. Отже, знаходимось ми в самому центрі міста – не самому гучному, не самому тихому.
Історична вулиця має свої таємниці, свій «характер», а тепер, під час війни, ще й поранення після листопадного прильоту минулого року…
Вперше під назвою «Софіївська» вулиця з’являється у 1819 році. Назва походить від імені Софії Потоцької, яка купила будинок митрополита Гавріїла. Він відомий нам як будинок Потоцького, або Архієрейський будинок, потім в ньому була знаменита одеська «ювелірка».
До речі, це місце – «історично-містично-казкове», бо ж тут красувалася перша одеська ялинка. О, це вже давнина!..
Що ж до назви вулиці, то вона деякий час іменувалася Наришкінською, в радянські часи була названа іменем Короленка. У 1943-му стала Митрополитською, після Другої світової знов стала вулицею Короленка, в 1995-му повернула назву Софіївська.
Софіївська: новітня історія
Сьогодні вона така різноманітна, що око не встигає увібрати усі її риси. Вулицю, нагадаю, почали ремонтувати ще до ковіду, встигли закінчити капремонт до війни. Тож маємо (якщо не придивлятися, звісно) таку собі охайну вулицю, де кожний будинок – сама історія.
О, ці величні будівлі-красені Софіївської! Це розмаїття еркерів-балконів, що пам’ятають давні-давні часи…
Щодо балконів, то Софіївська наче вирішила показати нам увесь їхній «блиск і злидні». Тут ви зустрінете і справжню красу, і щось, м’яко кажучи, «скромне», щоб не сказати «нещасне»…
Та все ж погляд радіє, коли ви йдете по Софіївський: нова післяремонтна плитка, відреставровані (так, далеко не всі) ще до війни історичні будинки.
А от тут ваш погляд зміниться. Бо побачите ви новітню нашу історію – вуличні поранення.
Все це – «дарунок» рашистського листопадного обстрілу минулого року.
Фанерні вікна і двері… Огорожа Одеського національного художнього музею все ще понівечена, ще й з огороджувальними стрічками, напроти – нещасний старовинний будинок на розі з провулком Ляпунових. На його старовинний еркер дивитися без болю не можна…
А це – теж новітня історія і вулиці, і міста: під час війни на старих стінах будинків стали з’являтись наші патріотичні котики. Їх тут тепер багато… А давня історія нагадає вам про минуле меморіальними табличками…
Софіївська: давні часи та «під давні часи»
Так сталось: Софіївська не дуже полюбляє магазини та інші точки продажу. На ній ви не зустрінете великих супермаркетів. Усього «такого» взагалі дуже мало, та й те все – не «мега», а, скоріш, «міні».
Гуляйте собі, цікавтесь красою та історією. От, наприклад, зазирніть, як виглядає з Софіївської романтична одеська арка, що веде на бульвар Жванецького…
Якщо ж з’являється щось новеньке у вигляді магазинчика чи якогось центра, то обов’язково воно так прикрасить свій зовнішній вигляд, що вам таки закортить туди хоча б зазирнути.
Ще одна прикмета: це «щось» буде прикрашено і сходинками «під старовину» та іншими авторськими креативними витворами. Як каже моя сусідка: «На Софіївській все красиво!». Ну, може, це трішечки перебільшення, але ж недалеко від реальності.
Навіть якщо ворота змінюються на нові, то теж – зазвичай «під давні часи». Хоча час інколи і вносить у вигляд старої Софіївської свої сучасні штучки. Часто – у вигляді артоб’єктів.
Нині по Софіївській курсує лише трамвай сьомого маршруту. Ну і ще – маршрутки та авто.
І все ж Софіївська (дивно!) здається тихою-тихою, немов зазиває пішки неквапливо пройтись історією…
Фото авторки
