У центрі дискусії опинилося питання нашого спільного майбутнього. І цифри, озвучені під час діалогу, лише підтвердили те, про що експерти говорять уже не перший рік: демографічна криза в Україні стрімко набирає обертів.
Якщо у 1989 році населення України перевищувало 51 мільйон осіб, то сьогодні на підконтрольній території проживає близько 29 мільйонів. Майже 11 мільйонів із них — пенсіонери. Дітей — лише близько 4 мільйонів.
Ще тривожнішою є ситуація з народжуваністю. У 2025 році в Україні народилося лише 169 тисяч дітей — один із найнижчих показників за всю історію незалежності.
Під час обговорення неодноразово звучала думка, що сьогодні йдеться вже не просто про демографічний спад, а про реальну загрозу поступового вимирання нації.
Першою ці процеси відчуває освіта. Якщо у 2022 році до перших класів закладів освіти Одеської області пішли близько 25 тисяч дітей, то у 2025 році — лише 15 447. За кілька років регіон фактично втратив майже 40% першокласників.
Порожні пологові будинки сьогодні означають порожні класи завтра. А за кілька років — порожні аудиторії університетів.
Понад 26 тисяч школярів Одещини наразі перебувають за кордоном. Загалом за межами України знаходиться близько 6,8 мільйона біженців, а приблизно 1,5 мільйона українських дітей фактично випали з українського освітнього простору.
Олександр Лончак, директор Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, окреслив три ключові виклики для системи освіти: скорочення кількості дітей, виїзд учнів за кордон та старіння педагогічних кадрів.
Освіта фактично стала дзеркалом демографічної кризи. На цьому у своїй доповіді наголосила Вікторія Яворська, декан геолого-географічного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова. За її словами, сьогодні Україна бачить лише перші прояви демографічної кризи. По-справжньому всі наслідки цієї кризи країна відчує вже найближчими роками.
За прогнозами експертів, вже у 2029–2030 роках українські університети можуть зіткнутися з різким скороченням кількості абітурієнтів. Для частини закладів вищої освіти це стане питанням не розвитку, а виживання.
Богдан Єгоров, президент Одеського національного технологічного університету та депутат Одеської обласної ради, порушив питання, яке дедалі більше турбує як освітян, так і роботодавців. Чимраз більше українських випускників обирають навчання за кордоном, де для них створюють комфортні умови вступу, навчання та подальшого працевлаштування. Україна вже сьогодні втрачає власний інтелектуальний потенціал.
Держава інвестує у виховання, освіту та розвиток дітей, але результатами цих інвестицій усе частіше користуються інші економіки. Фактично ми вже втрачаємо ціле покоління майбутніх інженерів, лікарів, науковців, педагогів та підприємців.
Гострим є питання збереження зв’язку українських дітей за кордоном з Україною. Одним із можливих рішень могло б стати створення та розвиток мережі українських шкіл за кордоном, які допоможуть дітям не втрачати мову, культуру, національну ідентичність та зв’язок із Батьківщиною.
Адже сьогодні це питання не лише освіти чи демографії. Це питання національної безпеки, від якого залежить, чи повернуться ці діти додому і чи братимуть участь у відбудові України після війни.
Досить емоційною стала тема долі шкіл у невеликих громадах. Для багатьох сіл школа — це не лише освіта. Коли в громаді зникає школа, для неї починається зворотний відлік. Саме тому закриття шкіл не вирішує проблему демографічної кризи, а часто лише пришвидшує процес зникнення самої громади.
Не оминули й тему освітніх реформ. Загальна думка зводилася до одного: система освіти потребує змін, але ці зміни мають враховувати реалії, в яких сьогодні живе країна. Як приклад наводилася нещодавня ситуація в Одесі, коли через повітряні тривоги випускники були змушені складати національний мультипредметний тест майже 13 годин.
На переконання учасників діалогу, подібні випадки вкотре доводять: освітня система має адаптуватися до умов війни та ставити в центрі уваги дитину, а не формальне виконання процедур.
Питання демографії неможливо розглядати у відриві від інших викликів, які сьогодні стоять перед країною.
Йшлося також і про повернення українців додому після війни, відновлення житла та громад, створення нових робочих місць, підтримку малого та середнього бізнесу, максимально можливе зниження податкового навантаження, розвиток підприємництва та формування економічних умов, за яких працювати й інвестувати в Україні буде вигідніше, ніж шукати можливості за її межами.
Саме ці питання стануть предметом наступних громадсько-експертних діалогів, присвячених відновленню та розвитку України.
Напрацьовані за результатами діалогу пропозиції традиційно будуть направлені до Офісу Президента України, Кабінету міністрів та профільних міністерств.
Демографічна криза вже стала реальністю, яка впливає на освіту, економіку, ринок праці та майбутнє українських громад. І що довше відкладатимуться рішення, то вищою буде ціна бездіяльності для країни.