До Верховної Ради подали законопроєкт, що передбачає заміну розмінної монети в Україні. Якщо його ухвалять, то замість копійок у нас будуть шаги. Але чи варто витрачати на це час, зусилля і кошти під час війни? Про це розмірковує постійний автор «Одеського Життя» Валерій Боянжу.
Вже не гроші
Я вчора казково розбагатів – підняв із тротуару безхазяйну десятигривневу монету. Хоч і «задню спину» довелося потурбувати (поперек зі мною дружити не хоче), але проте нахилився: 10 гривень все ж таки гроші.
Іду собі, такий щасливий, і думаю: а чи нагнувся б я за 10-копійчаною монеткою? Вирішив, що ні: то це вже не гроші. На жаль, і 50-копійкова монета – теж не гроші. Це навіть не коробок сірників! Інфляція…
І ось наш шановний Нацбанк (НБУ) на цьому сумному фоні раптом заразився, як здається автору цих рядків, ідеєю, що погано пахне, заміни цих копійчаних монет на «шаги» вікової давності. Нещодавно ми повідомили читачів про те, що на той час на рівні розмов, НБУ ініціює заміну копійки на «шаг» для відновлення історичної справедливості та посилення національних традицій у грошовому обігу України.
Наразі від слів НБУ перейшов до справи. Тут розробили та подали до Верховної Ради цілий пакет законопроектів про заміну назви розмінної монети України. Рішення це явно політичне, та НБУ цього й не приховує, стверджуючи, що дерусифікація та декомунізація у монетарній сфері – це важливе, а суто українська грошова одиниця – це невід’ємний атрибут нашої незалежної держави.
Ви також можете дізнатися: Мовний омбудсмен закликав владу Одеси боротися з російськомовними вивісками
Все начебто так. Але якщо хтось скаже, що моя думка про те, що ця ідея погана – це апатріотизм, то цей «хтось» буде неправий. НБУ запланував наступного року випуск 20 мільйонів «шагових» монет, а це явно виллється «у копієчку» (вже архаїзм?).
Копійка багато гривень збереже
Попсувати нерви оркам? Але ж це називається «купити квиток у трамваї і на зло кондуктору піти пішки»! Якщо на ті чималі, явно, гроші, які підуть (а, схоже, таки підуть) на карбування такої кількості 50-шагових та 10-шагових монет, накупити дронів, то нервів (а також нафти і боєприпасів в тилу) у орків зменшиться на порядок більше.
НБУ заспокоїв власників глиняних свинок-скарбничок: вже викарбувані 10- та 50-копійчані монети вилучати не будуть, вони залишаться В ОБОРОТІ разом із новими «шагами». Що означає «залишаться», якщо вже фактично їх немає в обороті? І шаги там потрібні, як зайцю стоп-сигнал.
Вони, безумовно, потішать і українських, і зарубіжних нумізматів, безумовно, стануть приводом для тріумфування членів українських діаспор у багатьох країнах світу. Але нам, тут, в Україні, для тріумфу потрібен і важливий кожен крок до перемоги, а зараз кожен крок до перемоги – це кожна копійка, витрачена на ЗСУ, а не на шагові «хотілки» політиків.
Звідки взявся «шаг» і як врятувати копійку
Небагато історії. Назва дрібної монети «шаг» має суто українське походження. Воно використовувалося на території України та в українському грошовому рахунку у XVI-XVII століттях, це українська назва польсько-литовської срібної монети XVII-XVIII ст. номіналом у три гроші. 1 крок відповідав 2 російським копійкам, тому на українських територіях, захоплених росією, назва «шаг» перейшла на російську 2-копійкову монету. Воно збереглося до 1917 року, існувало у регіонах Правобережної України.
З часів Центральної ради почалася історія перших українських поштових марок із номіналом у шагах. Спочатку вони були лише знаками поштової сплати. Але згодом через брак дрібної розмінної монети за законом УНР від 18 квітня 1918 року їх стали використовувати як марки і як гроші.
Папір під марки використовували грубий, придатний для тривалого вживання. Але ці марки-шаги з’явилися в обороті після падіння Центральної ради. В УНР було випущено розмінні квитки номіналом 10, 20, 30, 40 та 50 шагів. 1 шаг дорівнював 1/100 гривні або 1/200 карбованця. Ходили вони близько двох років.
1992 року було випущено пробні українські монети: 1 шаг та 50 шагів, але цей номінал не було затверджено. Навколо майбутньої назви розмінної монети було чимало суперечок. Пропонувалися варіанти: «сота», «різана». І все-таки 2 березня 1992 року було затверджено назву розмінної монети – копійка.
Ще на тему: Коли зміниться дизайн монет 1 та 2 гривні: план Нацбанку
До речі, знаєте, чому копійка? А на ній зображений святий, що вражає КОПІЄМ змія. Який святий? Ну до чого тут російський варіант «Георгій-победоносець»? Відкриємо офіційний сайт УПЦ КП та прочитаємо: «Святий великомученик Юрій Переможець вважається покровителем воїнства. Зображення Юрія Переможця на коні символізує перемогу над дияволом – стародавнім змієм». Ну, чим вам не український варіант?!
Залишається лише від щирого серця побажати українському воїнству на смерть вразити списом стародавнього російського змія.
Читайте також: Концерт на кістках, шляхи у телевізорі та тисячі скалічених українських доль і життів.
