От филолога до фермера: женщина из Одесской области создала настоящую сырную ферму
- Одесская область, Статьи
- 2024-07-22
На фото – довжелезна черга «по воду» до одного з одеських бюветів, 19 липня, 8 година вечора. А вночі комунальники після 2 діб виснажливої праці, яку можна назвати трудовим подвигом, вже відновили водопостачання. Лаяти ми вміємо, у цьому досягли успіху, в цьому ми всі майстри, а от хвалити нерідко або забуваємо, або лінуємося, або не вважаємо за необхідне.
Російському поетові Олександру Пушкіну сьогодні виповнилося б … років. В Одесі йому ставили пам’ятники, проводили літературні читання, відкрили музей… Але тільки його видатна особистість і творчі досягнення стали причиною цього, чи є в цьому ідеологічний слід? Пропонуємо читачам «Одеського Життя» публікацію представниці мовного омбудсмена на Півдні України Ярослави Вітко-Присяжнюк про присутність російських представників у одеському культурному просторі.
Поки працював над статтею про Марію Демченко та вулицю, названу на її честь, часом відпочивав, перечитуючи «Івана Чонкіна» Володимира Войновича. І ось вам у цьому «романі-анекдоті», як назвав його автор, приклад «масового колгоспного руху», зовсім не висмоктаний з пальця. Є й мені, що до цього додати зі свого життя.
Фашизму як системі, організації цього року виповнилося 105 років. Вже більше століття його прихильники сіють ненависть та смерть у всьому світі. Почалося все в Італії, естафету продовжили Іспанія та Німеччина. Нині ж головне фашистське держава планети – російська федерація.
Постійний автор “Одеського життя” Валерій Боянжу ділиться своїм досвідом спілкування з телефонними шахраями. Сподіваємося, інформація стане у нагоді нашим читачам і, можливо, врятує чийсь банківський рахунок.
Сьогоднішня тема із розряду тих, які “підкидає” саме життя. І всі ми знаємо, яким жорстким, а найчастіше жорстоким порадником воно буває.
Фінансові новини розносяться миттєво. Це коли водопровідник кран в люці на три квартири відремонтує — шуму нема. Овації чути від мешканців цих квартир. Або лайка, якщо вода все одно не надходить на поверх. Решті навколишнього бідолашного співтовариства — все фіолетово.
Зараз важко уявити собі життя без інтернету, соцмереж та блогів. З їхньою появою спілкування стало набагато простіше, вони змінили наш спосіб обміну та отримання інформації, створили новий варіант соціальних відносин. Проте інтернет-спілкування має багато негативних сторін. Не всі ставляться відповідально до інформації, яку викладають на своїх сторінках в соцмережах, так само безвідповідально поводяться і багато блогерів. Ми вирішили дізнатися в одеситів, чи довіряють вони соцмережам і як ставляться до тих, хто веде свій блог.
Інцидент з українською мовою в одному з одеських кафе викликав безліч обурень і навіть суперечок. Але все, на щастя, закінчилося, проблему вирішено, винних покарано. Однак цей випадок в Одесі, гадаю, не останній. На жаль.
Все почалося із покупки нового телефону. Старий, котрий вірно служив мені п’ять років, я вирішила «підвищити на посаді» – залишити виключно для додатків, необхідних для роботи. А оскільки після відомих подій зв’язок почав барахлити, мені потрібний був хороший інтернет. Хтось порадив купити з цією метою сім-карту «Водафона».
За час війни я відсвяткувала одне свято – 8 березня. Тоді в Одесі було запроваджено сухий закон. А мені подарували шампанське.
Війна ж, руйнування та смерть котилася Україною. Світ вразили жахи Маріуполя, Бучі, Ірпеня…
Ніяк не очікувала, що тема електрики стане настільки довготривалою та актуальною – ось уже третій тиждень поспіль. Ще трохи – і вона перейде до розряду вічних. А так хотілося написати про щось хороше, підняти настрій собі та оточуючим…