Євгенія Гапчинська — одна з найбільш затребуваних сучасних українських художниць. Зображення її рум’янощоких персонажів та янголів, можна визначити безпомилково. Її картини знаходяться в багатьох приватних колекціях і музеях світу. Сьогодні, 15 листопада, у День народження художниці, «Одеське життя» розповідає, як Євгенія почала малювати і чого її навчила бідність.
У 2003 році Євгенія Гапчинська створила компанію «Gapchinska», яку характеризує як постачальника щастя номер один. Євгенія є власницею «Галерей щастя» в Києві, Дніпрі і, звичайно ж, в Одесі. А 2008 року «Укрпошта» випустила серію поштових марок «Знаки Зодіаку» з роботами майстрині.
Бідність навчила працьовитості
— Я росла в багатодітній родині. Часто чула вслід: «Злидні розвели, розплодили!». Уже в 18 років я вийшла заміж. Але жити легше не стало. Мій чоловік не міг знайти роботу, а якщо знаходив — там не платили. Ми так вимоталися, що докотилися до цілковитих злиднів. Не було навіть грошей на метро. Бідність мене навчила шаленої працьовитості та повної впевненості у своїх силах. Зрозуміла, що безвихідних ситуацій не буває. Вірю в нагороду за працьовитість. Але зайвої поваги до багатства не було ніколи. У мені, навпаки, завжди присутній страх бідності.
Прагнення малювати не було
— Я завжди любила щось робити руками, ходила у всілякі гуртки. У мене не було періодів, як у багатьох дітей, коли я хотіла стати, приміром, лікарем або вчителем. До 13 років я думала, що малюють усі, і що це досить буденна справа. Коли закінчила восьмий клас, уже знала, що хочу вчитися в художньому училищі. Тато до вступу наймав репетиторів з російської мови та математики, з якими я займалася, щоб вступити самостійно. А фарби і пензлі — у це вже «втягнула» мама.
Такому в інституті не вчили
— Я не розробляла своїх персонажів, воно так само вийшло. Після закінчення інституту зрозуміла, що заробити гроші малюванням для сім’ї не зможу. Здавалося, що вибрала неправильну професію, даремно віддала їй 11 років свого життя, зробила неправильний вибір. Бо виявилося — реалістичний живопис, анатомія, по суті, нікому не потрібна. Два роки я не малювала, перенавчалася. Мені хотілося малювати щось таке, чого не вчили в інституті. У якийсь момент я просто почала малювати те, що повісила б у себе вдома.
Є популярність — будуть і копії
— Коли мої роботи стали впізнаваними, пішли перші підробки. Чесно кажучи, спочатку було дуже кумедно. Пам’ятаю, заходжу в кафе, а там мої картини висять. Серіал по телевізору дивлюся, а там магнітики на холодильнику з моїми картинками. Спочатку була в цілковитому шоці, а потім поступово почала з цим боротися. Багато хто мені каже, що це зворотний бік медалі: є популярність — будуть і копії. Я взагалі ставлюся до такого явища по-філософськи і навіть з деякою жалістю. Люблю людей «крилатих», які живуть із розправленими плечима. Коли крадеш, крила пропадають, і всі твої дії вже з душком.
Джерела: segodnya.ua, hochu.ua, wedding.ua, mignews.com.ua, gapart.com
Читайте також:
