На Одещині його яскравим представником був основоположник південного стилю декоративно-ужиткового розпису, творець нового напряму національного живопису, заслужений майстер народної творчості України Ростислав Палецький.
Його розписи, виконані гуашшю на великих аркушах білого або кольорового паперу, вражають фольклорним світобаченням і нестримним польотом фантазії.
Творячи дивовижні орнаменти у селі Троїцьке теперішньої Любашівської громади, художник створив сотні картин, виплекав плеяду учнів та послідовників, які й дотепер продовжують справу майстра.
Художник з козацького роду
Народився Ростислав Палецький у селі Коханівка Ананьївської громади 1932 року. Саме село засноване у 1665 році, а рід Палецьких, який, імовірно, походить від сотника Нехворощинської сотні Полтавського полку Івана Палецького, з’явився у цій мальовничій місцині наприкінці 18-го століття.
Козак Палецький десятки літ воював з поляками, шведами і татарами. Три роки перебував у Терковському поході, коли росія воювала з Персією. Декілька років очолював сотню, а потім перебував із загоном на Хортиці. 1764-го сотню як адміністративну одиницю було ліквідовано, а територію включено до Новоросійської губернії. Мабуть, маєтності Палецьких відійшли до російських власників, і нащадки славного отамана були змушені перебратися з Полтавщини у причорноморський степ, де й оселилися. На місцевому цвинтарі Коханівки ще бовваніють козацькі хрести зі стертими написами.
Юрій перестав малювати після смерті брата
Ростислав Палецький малювати почав змалечку та приохотив до малювання й свого брата Юрія. Їхні роботи заворожували глядачів на багатьох виставках. Ростислав у своїй творчості неодноразово повертався до козацьких сюжетів. У декорованих орнаментами картинах проглядаються образи Енея, кобзаря Остапа Вересая, Конотопського сотника, Петра Сагайдачного, Івана Сірка, Максима Залізняка, Івана Богуна.
Ростислав Палецький: «Батько Михайло любив, коли діти (нас було шестеро – п’ять хлопців та одна дівчинка) щось видумували. Сам він умів робити багато: і чобіт пошиє, і ложку зробить, і скриню розмалює. А мати Килина завжди до свят грубку і комин у квіти барвінку вбирала. І хоч у ті повоєнні часи в хатах нічого особливого не було, а зроблене руками батьків ніби якоюсь казкою наповнювало серце моє».
Загалом митець вивів народне малярство в сферу справжнього образотворчого мистецтва – модерного виду станкового живопису з яскраво вираженим національним обличчям.
Читайте також: Сакральна магія мотанок: чому майстриня з Одещини почала створювати ляльки під час війни
Брат знаменитого митця досі мешкає в Новоіванівці, неподалік рідної Коханівки. Сьогодні в худорлявому чоловікові з натрудженими мозолистими руками, що давно не тримали пензля, важко впізнати живописця, твори якого зберігаються в Одеському художньому музеї та приватних колекціях. З колгоспних пастухів він вибився у народні майстри, отримував на виставках грамоти, але смерть брата у 1978 році, вбитого кадебістами за націоналізм, перекреслила всі творчі плани. Щоб не повторити його долю, Юрій Палецький покинув малювання.
З 2007-го увічненням пам’яті самобутнього художника з Троїцького Ростислава Палецького переймається Одеський обласний центр української культури, започаткувавши регіональну премію імені Палецького. Її першими лауреатами стали художниця з Одеси Зоя Пасічна і народна майстриня з Троїцького Лариса Бабінець. А з 2022-го щорічно присуджує місцеву премію імені видатного земляка художникам та пропагандистам народного мистецтва Любашівська селищна рада.
В Одесі вулицю Генерала Ратова перейменували на честь Ростислава Палецького.
На верхньому фото: робота Ростислава Палецького «Фашисти в пеклі»
