Історія викрадення картини Караваджо: «рука Ермітажу» і грузинський кримінал
«Поцілунок Іуди» – єдина картина Мікеланджело Мерізі да Караваджо, що знаходиться в Україні. А в СРСР творів, створених великим італійським художником, було всього два – в Ермітажі знаходиться його робота «Лютніст».
З Одеси картина була викрадена у 2008 році. У той час в будівлі музею західного і східного мистецтва йшли ремонтні роботи й система охорони як належить не працювала.
Знайдений «Поцілунок Іуди» був тільки через два роки – у Берліні. Згорнуте в рулон полотно лежало у гаражі. Після завершення поліцейської операції та повернення в Україну картина отримала статус речового доказу та була відправлена на відповідальне зберігання в Національний науково-дослідний реставраційний центр. Ось тільки реставрувати шедевр не дозволили.
Історія повернення Караваджо схожа на захопливий детектив. У розшуку картини, крім українських, брали участь співробітники поліцейських і розвідувальних органів восьми країн.
Правда, на замовника злочину вийти так й не вдалося. За однією, найбільш правдоподібною версією, – це був колишній співробітник Ермітажу. Щоб вкрасти картину, він звернувся до так званих «грузинських злодіїв».
Але зникнення світового шедевра стало настільки резонансним, що покупців для «Поцілунку Іуди» знайти не вдалося. Тому злодії вирішили продати картину самостійно. В результаті – попалися «на гачок» українських правоохоронних органів.
– Це не були фахівці з крадіжок творів мистецтва. Що красти – їм було все одно. І, коли їх взяли, звели всі крадіжки в одну справу. Тому суд над ними так затягнувся, – розповідає Ігор Пороник. – Я читав справу, до смішного доходило: вкрали машину, магнітофон, тумбочку, Караваджо…
Дублін проти Одеси: чому були сумніви у справжності полотна Караваджо
Коли картина повернулася в Україну, її оцінили в три мільйони гривень. А збиток – в 900 тисяч. Реставраційний центр відразу зробив висновок, що це копія.
– Я не знаю, чому вони зайняли таку позицію. Може, щоб було менше відповідальності, – вважає Ігор Пороник. – На той момент існувало дві версії: в Одесі знаходиться або оригінал картини Караваджо, або її авторська репліка.
Річ у тім, що в 1990 році головний реставратор Національної галереї Ірландії Серджіо Бенедетті знайшов подібну картину в їдальні єзуїтського Товариства Ісуса Христа. Коли почав її реставрувати – зрозумів, що це Караваджо.
– Завдяки тому, що єзуїти дали цю картину в оренду дублінському художньому музею, він отримав статус національного. Тож, природно, вони наполягають, що в Одесі – копія, а у них – оригінал. Причому приїхати, щоб вивчити, порівняти обидві картини – не допускають ні наших, ні італійських фахівців, – наголошує Ігор Пороник. – Хоча, коли в 1996 році ми відправляли «Поцілунок Іуди» на мюнхенську виставку, питань про авторство не виникало.
Невидимка Джованні ді Атіллі
Прихильники версії, що в одеському музеї знаходилася копія картини, посилаються на розписку, видану невідомому художнику Джованні ді Атіллі, який нібито скопіював «Поцілунок Іуди».
– Італійські колеги надіслали мені дослівний переклад розписки. Вона звучить так: «Видано художнику Джованні ді Атіллі 12 скудо за копію картини «Арешт нашого Христа». Ні розмір, ні композиція не вказані. Тобто це може бути що завгодно, – переконаний Ігор Пороник. – Та й хто такий Джованні ді Атіллі? Жодної роботи такого художника не знайдено взагалі. До того ж, за 12 скудо в ті часи художник не зміг би купити навіть необхідні матеріали та фарби. Гонорар за роботи формату картин Караваджо становив починаючи від 400–500 скудо.
Про перешкоди реставрації Караваджо та докази автентичності
Тим часом реставрувати «Поцілунок Іуди», як і раніше, не поспішали.
– Я став директором музею у 2015 році. І відразу ж почав «бомбити» всі інстанції, вимагаючи негайної реставрації картини. Свою вимогу підтвердив висновком реставратора нашого музею Ольги Куцан, яка вважала, як фахівець, що реставраційні роботи треба проводити негайно, – розповідає Ігор Пороник. – Але чомусь у реставраційному центрі написали, що картина перебуває в стабільному стані та термінової реставрації не потребує.
«Лід зрушив» тільки у 2018 році – через 10 років після крадіжки картини. Повернули її без підрамника. Живописне полотно було згорнуто у вісім разів – фарба на згинах обсипалася. І, в першу чергу, необхідно було зшити обрізки картини. Це дуже загальна робота – на неї витратили цілий рік.
Хіміко-фізичні дослідження картини підтвердили, що вона була написана в ХVII столітті – коли жив і працював Караваджо. Манера письма – характерна саме для цього художника. Барвисті пігменти та технології, використані при створенні роботи, – притаманні творам Караваджо.
Картина була створена в 1602 році. А з 1600 року Караваджо в пошуку композиції перед початком роботи почав застосовувати не промальовування олівцем або вугіллям, а гравіювання по грунту. І рентген підтвердив саме таку техніку на полотні «Поцілунка Іуди».
Тобто доказів авторства Караваджо – більш ніж достатньо, вважають музейники. Їхні висновки підтверджує італійський реставратор доктор Джулія Сільвія Гія, яка створила двотомник, де «по кісточках» розібрано 20 картин Караваджо: починаючи з історії твору – закінчуючи рентгеном і хіміко-технологічним аналізом.
– Навіщо шукати композицію, якщо робиш копію? Чомусь нікого не дивує, що у Караваджо було чотири «Лютніста», дві «Вечері в Емаусі», – зазначає Ігор Пороник. – А якщо це копія, то чому картини відрізняються одна від одної? І, перш за все, – зовсім інший Христос? Копіїсту ж платять саме за те, щоб роботи не відрізнялися одна від одної.
До 450-річчя Караваджо у 2021 році «Поцілунок Іуди» був відреставрований.
Тим часом картина, як і раніше, залишалася «речовим доказом». Директор Одеського музею західного і східного мистецтва домагався, щоб її повернули до Одеси. На відповідальному зберіганні «Поцілунок Іуди» міг би перебувати й у музеї. Тим паче, що тут працюють фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру. Але поки тривала бюрократична тяганина, почалася повномасштабна війна.
Де покажуть «Поцілунок Іуди»? Про подальшу долю «Поцілунка Іуди»
– Куди забирати картину, якщо нас обстрілюють? І я відразу ж почав писати клопотання до суду, щоб її дозволили вивезти за кордон. Картину були готові прийняти й в Італії, і в Литві. Прокурор мені відмовив. Але коли в серпні цього року статус речового доказу з неї був знятий, я активізував роботу, щоб вивезти картину до Литви. Перевезення, страхування, організація виставок, буклети – все за рахунок приймаючої сторони. Україна не дає ні копійки, – підкреслює Ігор Пороник. – І раптом – дзвінок з Міністерства культури: перед тим, як відправити картину за кордон, «Поцілунок Іуди» потрібно спочатку показати в Україні. Я був проти. Наша позиція – вивозити картину негайно, не ризикувати. Хоча прекрасно розумію – реставраційний центр хоче показати свою роботу.
Тож перша експозиція відреставрованого «Поцілунку Іуди» відбудеться в Києві в листопаді цього року. Одесити картину поки що не побачать.
– Хто дасть гроші на перевезення? Потрібен спецтранспорт, охорона. До того ж везти до Одеси – небезпечно, – підкреслює директор музею. – Ми знаходимося біля порту і вже двічі потрапляли під обстріл.
Скільки коштує шедевр Караваджо?
Коли «Поцілунок Іуди» відправляли на виставку в Мюнхен, страхова вартість картини становила п’ять мільйонів євро.
– Зараз скрізь миготить сума 100 мільйонів. Але, якщо заявити таку страховку, жодна країна картину не візьме. Литовці точно відмовляться – не така вже й багата країна, і так нам допомагає більш ніж достатньо. Звичайно, якщо картину продати на аукціоні, вона б коштувала дорожче, – не приховує Ігор Пороник. – То що? Нехай лежить за 100 мільйонів і чекає, поки «прилетить»?
До Литви картина поїде в середині січня. Там її «гастролі» триватимуть приблизно півтора року. Потім «Поцілунок Іуди», ймовірно, відправиться на виставку до Італії.
Згідно з українським законодавством, граничний термін вивезення за кордон для участі у виставках творів мистецтва національного значення – три роки. Сподіваємося, що за цей час війна, нарешті, закінчиться. А коли настане мир, у будівлі музею західного і східного мистецтва розпочнеться реставрація – за проєктом італійських архітекторів. Тож побачити «Поцілунок Іуди» одесити зможуть ще не скоро. Але все ж головне – зберегти шедевр Караваджо від «прильотів» і сирих підвалів «на воєнному положенні».
Анонсне зображення – “Прощавай, Караваджо”, картина Олександра Ройтбурда. Картина була написана ним під враженням від викрадення полотна Караваджо “Поцілунок Іуди, або Арешт Христа під вартою”. Згодом картину Ройтбурда придбав Музей сучасного мистецтва Нью-Йорку за $97179.
Читайте також:
- Одеський археологічний музей залишився без мумій та колекції золота: що там зараз є цікавого
- Ізмаїл у мініатюрі: музей відтворив місто і фортецю кінця XVIII століття (фото)
- Кава з ароматом історії: таємничі цікавинки «Старої Одеси»
