Новини Одеси та Одеської області

Як херсонці зустріли в Одесі визволення рідного міста

Як херсонці зустріли в Одесі визволення рідного міста

Вісім місяців окупації. Саме стільки Херсонська область знаходиться під гнітом орків. Але 11 листопада 2022 року сили оборони України нарешті увійшли до Херсона. Спочатку в це мало вірилося, а потім люди плакали від щастя. Опір херсонців «русскому миру» увійшло історію: мирні жителі організовували рух опору, виходили мітинги, беззбройними кидалися на ворожі танки, ховали від рашистів українські прапори. Нелегкою була битва за Херсон та на фронті. Тож не думайте, що Херсон нам віддали, Херсон – ми відвоювали!

А поки що наші воїни сантиметр за сантиметром повертають українські землі, Одеса стала другим будинком херсонцям, які втекли від «російського світу». «Одеське життя» поспілкувалося з цими людьми та дізналося, як вони пережили окупацію та відреагували на звільнення Херсона.

Віра, одинока мати: «Це був найкращий день!»

переселенка Віра з Херсона

Віра із Херсона

– У п’ятницю, 11 листопада, мені друзі повідомили про те, що наші військові перебувають на Шуменському (мікрорайон на заході Херсона). Я сказала, що це фейк. Ну не вірилося мені, що ЗСУ без бою могли ось так зайти до Херсона. О 12:45 я почала дивитися в інтернеті новини та побачила свіже фото з центру Херсона. Для мене це був найкращий день! Уся в сльозах почала обдзвонювати друзів за кордоном. Потім пояснила трирічній дочці, що в місті більше немає «поганих дядьків». Тепер вона чекає, коли «відремонтують автобус» і ми зможемо повернутися додому.

Херсонці в Одесі2

Віра, її донька та прапор Херсона

Читайте також: Ми окуповані, але не зламані: історія молодої матері з Херсона Віри

В Одесі ми вже сім місяців, у нас все гаразд! Я знайшла нових друзів, а господарі квартири, яку я винаймаю, прекрасні люди. Взагалі багато допомоги від одеситів херсонці дуже вдячні, що нас так привітно прийняли. З окупованого Херсона нам із донькою допомогли тікати знайомі. 19 квітня ми виїхали у бік Одеси через Снігурівку (пропускний пункт у Миколаївській області). Дорога тривала з 6 ранку до 19:30. Ми проїхали шість блокпостів, і чесно скажу вам, це було дуже страшно. У Херсоні досі моя мама. Вона не виходить на зв’язок уже понад тиждень. З останнього листування я знаю, що вона не має води, світла та продуктів. А ось моя кума Олександра знаходиться у ще окупованому селі Рибальче (розташовано на березі Дніпровської затоки Херсонської області). Там досі твориться жах: орки заходять у будинки і намагаються відібрати у людей все, що можна… Незважаючи на те, що бої за Херсонську область ще йдуть, додому я готова була бігти, як тільки дізналася, що наші в місті! Але розум є, і їхати з дитиною туди, де немає нічого, дуже небезпечно. Думаю, що поїду до Херсона ближче до Нового року чи пізніше. Є страх через те, що місто можуть обстрілювати.

Інна, дружина пастиря: «Благаємо Бога за повернення Геніческа»

переселенка Інна з Генічеська

Інна з Генічеська

– До війни я та мій чоловік – він пастир – жили в курортному містечку Генічеську, займалися богослужінням, допомагали людям, підтримували їх. Під окупацією пробули два місяці, а 17 квітня вирішили залишити місто. Спершу думали їхати через Мелітополь, але 18 квітня місто закрили. У результаті виїжджали через Херсон. На це пішло два дні – до Херсона довелося пройти 19 блокпостів, а потім ще 11.

Стаття на тему: Життя в окупації: Все українське стало «російським»

Про те, що наші солдати увійшли до Херсона, я дізналася, перебуваючи у лікарні під крапельницею: я вагітна і маю сильний токсикоз. Ми з чоловіком дуже зраділи! Це було несподівано, особливо коли ти думаєш, що остання надія згасла і Херсонщину вже не звільнять. Якщо Бог допоможе, і Генічеськ також звільнять, є мрія побувати вдома та обійняти близьких.

Ми спілкувалися з друзями з Генічеська та Новотроїцька, там люди вже звикли до російської окупації, намагаються жити, як жили. Але сумно від того, що окупанти просто так заселяються до будинків наших друзів і живуть у них, як ні в чому не бувало. Є й ті, хто «перевзувся» і ті, хто чекає на повернення України. Нашим там тяжко, суспільство тисне, їм складно бачити росіян і людей, які їх зрадили. Ще кажуть, що українців із російськими паспортами мобілізують. Зараз ми з чоловіком перебуваємо в Болграді (його перевели сюди служити) і чекаємо на народження малюка. Наші плани на майбутнє невеликі – продовжувати молитися Богу, щоб звільнили наш дім!

Володимир, військовослужбовець : Радію, що моє місто звільнено

– Я виїхав із Херсона 2 квітня, а приїхав до Одеси 4 квітня. Виїжджав я не просто. На блокпосту ДНРівці знайшли у мене український прапор, тому вони відібрали у нас із другом машину, готівку, телефони. Близько 2-3 годин з нас знущалися і фізично, і морально: змушували тримати гранату в руці, бігати по замінованому полю, приставляли до чола автомат. Коли я приїхав до Одеси, я практично одразу подавши документи у військкомат. Але до лав ЗСУ мене взяли лише недавно. З 12 жовтня я перебуваю в армії та зараз проходжу навчання КМБ (курс молодого бійця). Вже в ЗСУ я дізнався, що моє рідне місто звільнили. Я був дуже радий! Я повернуся до Херсона, як тільки буде така нагода, бо дуже хочу побачити друзів. Але поки що я на службі, тобто їздити до рідного міста не можу… якщо тільки по службі, або після Перемоги, коли я разом із побратимами дивуватимусь на Азовське та Чорне моря з Кримським мостом, що палае.

Херсонці в Одесі3

Херсонці святкують своє визволення

Юрій, пенсіонер : «Весь наш народ об’єднався заради цього»

– Ми з дружиною виїхали з Херсона ще навесні, і з того часу перебуваємо в Одесі. Поки додому ми повертатися не будемо, туди поки що не можна, там все заміновано. Наша обласна влада попередила, що треба ще почекати. Та й там, на лівому березі Дніпра, все ще стоять російські війська: можуть бути і провокації, і обстріл міста. Поки що там все важко. Але ми дуже раді за наш Херсон, і дякуємо ЗСУ та нашому президенту за те, що вони звільнили наше місто від окупації. Ми всіх їх любимо та обіймаємо! Весь наш народ об’єднався задля цього. Слава Україні! Героям слава!

Херсонці в Одесі4

Ігор, інженер-метролог : «Чекаю зустрічі з мамою»

– В окупації я прожив більше місяця, а виїхав із Херсона 13 квітня. Мене з окупованого міста вивозили волонтери за маршрутом Херсон – Снігурівка – Баштанка-Миколаїв – Одеса. В Одесі я спочатку майже два місяці допомагав переселенцям у центрі гуманітарної допомоги на Рішельєвській, 18. А зараз допомагаю людям, яким удалося виїхати з окупації, відновлювати документи. Одному жителеві Бердянська, який евакуювався взагалі без документів, ми змогли все відновити, і людина зараз уже влаштувалася на роботу.

Ще на тему: Втеча з окупації: майже шпигунська історія херсонського журналіста (відео)

До війни у Херсоні я працював керівником метрологічної служби на дистанції сигналізації та зв’язку одеської залізниці. Після 24 лютого наша дистанція припинила роботу, і нас поставили у простій. Тому зараз, як тільки до міста подадуть електроенергію, ми відновлюватимемо нашу роботу. Але поки що в Херсоні немає ні світла, ні зв’язку, ні тепла, ні води. Там важка гуманітарна ситуація, із продуктами теж дуже складно. У місті досі моя мама, вона пережила окупацію. За цей час вона не отримувала пенсію. Як тільки ситуація налагодиться, і в місто почнуть пускати, я одразу до неї приїду.

«Одеське життя» про херсонців:

Підготували Анастасія Єпур та Віра Корольченко

Висловіть вашу думку. Це важливо.
Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Ще за темою
Всі новини

купить квартиру в Одессе

Вибір редакції