Літо цього року у Генічеську, що на окупованій частині Херсонщини, було зовсім не холодне, а дуже навіть навпаки. Медуз в Азовському морі мало, але люди там майже не купаються. Та й майже не живуть. Більше існують в очікуванні деокупації. Про це для “Одеського Життя” пише генічеський журналіст Віктор Н., матеріали якого ми вже друкували. В окупованому місті у журналіста залишились рідні, тому про життя там, поки є з ними зв’язок, він знає у деталях. Цими деталями і ділиться з нашими читачами.
«Внутрішнє» море
Азовське море, захопивши його українське узбережжя, росіяни тепер називають «внутрішнім». Розповідають на окупаційному телебаченні і в окупаційних газетах про якісь стратегії його розвитку.
Окупаційний губернатор Сальдо не втомлюється повторювати про будівництво нового міста на Арабатській Стрілці. Він же обіцяє нову автотрасу через Арабатку, яка має зв’язати окуповані Генічеськ і Керч, і перезапуск курсування поїздів у Крим, аби люди звідти приїздили у Генічеський район відпочивати.
Ця пуста балаканина точиться з перших місяців окупації. Натомість на Арабатській Стрілці з її казковими пейзажами, ласкавим морем і напрочуд цілющим повітрям повно військової техніки і російських солдатів. Базуються вони просто на базах відпочинку (куди час від часу прилітають українські ракети, до речі). Понад самим берегом періодично на низькій висоті пролітають їхні бойові вертольоти, незрозуміло з якою метою – чи то патрулюють, чи летять на бойові завдання. А пляжі Арабатки, чого не бачили, напевно, вже кілька поколінь місцевих жителів, заросли бур’янами. Пусткою стоять колишні ресторани, кафе, магазини, торгові ятки, тири, міні-кінотеатри тощо.
Страшно виглядають пляжі і у Генічеську. І не лише дикі – навіть центральний, який раніше був доглянутий і на якому кипіло життя. Тепер там лежать купи водоростей, які намило під час шторму, а на всіх чисельних закладах торгівлі і громадського харчування, де у липні-серпні раніше було не протовпитись, висять замки.
Час від часу, щоправда, працює маленька чебуречна. Клієнти з’являються ближче до вечора. Коли трохи спадає спека, генічани йдуть на центральний пляж купатись. В основному, пенсіонери і підлітки. Інші містом, повним російських військових, ходити бояться.
Треба додати, що, крім чебуречної, на пляжі нині працює і установа з дивною донедавна назвою «Херсонське регіональне (обласне) відділення «Комуністичної партії Російської Федерації». Але простих людей туди не пускають. Та і нічого їм там робити.
Періодично там лише стоять дорогі машини російських «комуністів». Свій «обком» вони, до речі, облаштували у приміщенні, де в минулі роки діяло підпільне казино. Можуть собі дозволити – перший секретар окупаційної організації «кпрф» раміль замалетдінов є заступником голови окупаційної Херсонської «обласної думи», яка базується у Генічеську.
Парк імені Шевченка
Центральний парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, який раніше був улюбленим місцем відпочинку курортників в обідній час, коли на морі спека, ім’я поета носить лише, так би мовити, номінально. Окупанти згадують його у своїх новинах (при цьому обов’язково підкреслюють, що пам’ятник Кобзареві у парку поки що не прибрали), але на центральному вході згадки про Шевченка вже нема.
Парк, центральний проспект Миру, краєзнавчий музей і районну бібліотеку з відремонтованими ззовні фасадами, російські пропагандисти використовують для своїх сюжетів. Мовляв, дивіться, скільки ми тут зробили. Зі «зробленого» – випиляні дерева, які заважали будівництву окупаційного «мфц» (багатофункціонального центру – аналога нашого ЦНАПу), і концертний майданчик, на якому проводять усі пропагандистські заходи, крім виборів.
До заходів залучають переважно дітей. Іноді згадують про пенсіонерів, влаштовуючи для них виступи духового оркестру і танцювальні вечори, на яких сучасні російські «патріотичні» композиції звучать частіше за радянські пісні.
Але людей на такі заходи традиційно збирається небагато. Для інших пропаганду і агітацію проводять за допомогою газет. Їх у Генічеську дві – «Наддніпрянська правда» і спецвипуск «Комсомольської правди» для окупованої частини Херсонської області.
Прочитати там можна не лише про написані вище порожні обіцянки «губернатора», а й брехню про життя у вільному Херсоні. Пропагандисти пишуть, що військових ЗСУ там більше, ніж цивільних, що вони лише те і роблять, що грабують, гвалтують і вбивають мирне населення, і що періодично готують до втечі «під натиском російської армії».
Батогів більше, ніж пряників
Оскільки у місті, як і на окупованому лівобережжі Херсонщини в цілому, нічого позитивного не робиться, окупанти, аби не допускати проявів соціальної напруги, імітують «турботу» про народ. Зокрема, нещодавно «губернатор» Сальдо відмінив «сухий закон», який перед цим сам же і ввів. У магазинах вже з’явилось пиво, скоро, обіцяють, з’являться інші міцні напої. Пиво, щоправда, дороге: півлітрова скляна «Балтика 3» коштує 62 рублі, персиково-малиновий «Гаррет» (0,44 л) – 79, грушевий «Гараж» (0,44 л) – 82, «Старопрамен» – 84 рублі.
Коли пішла вже розмова про ціни, варто згадати і про фрукти-овочі, якими завжди славилась Херсонщина. Зараз не славиться. Через підрив окупантами Каховської ГЕС висохли канали зрошувальної системи, тому поливати поля нічим. Свердловини «погоди» не роблять – надто мала у них потужність. Та й не дають їх окупанти бурити без спеціальних дозволів, які, легко здогадатись, коштують купу грошей. От і виходить, що місцеві помідори коштують сьогодні до 150, а огірки – до 100 рублів. Частину овочевої продукції замінюють імпортом із Краснодарського краю росії.
Тож приблизна вартість городини зараз така (руб./кг):
- картопля – 45;
- капуста – 56;
- огірки – 75;
- помідори – 80;
- морква – 63;
- цибуля – 31;
- баклажани – 88;
- кавуни – 32;
- солодкий перець – 276.
Аби генічани не нарікали на високі ціни, час від часу окупанти підкидають їм так звану гуманітарну допомогу. Спочатку брати її переважна більшість містян (не рахуючи асоціальних елементів) відмовилася, зараз же скрута змушує. Приблизно раз на місяць допомогу отримують пенсіонери, багатодітні сім’ї, люди з інвалідністю та представники деяких інших категорійних груп. Але допомога ця з кожним разом менша.
У липні категорійним верствам видавали по такому набору на одну особу:
- літрова пляшка рафінованої соняшникової олії з хутора Морозов Ростовської області;
- чотири банки яловичої тушкованки по 338 г кожна, виробленої у Бійську в Алтайському краї;
- чотири 400-грамових банки згущеного молока, виробленого у селищі Нижній Кисляй Воронезької області;
- по два кілограми рису і цукру невідомого походження.
- У попередні рази в наборі також були гречка та рибні консерви «Оселедець в олії».
А поки невеликій части. Яні жителів міста намагаються закрити роти такими подачками, інших продовжують тягати у катівню, яку окупанти облаштували у підвалі Генічеського вищого профтехучилища №17. Деякі «нелояльні» побували і в сусідньому Чонгарі, де загарбники відкрили в’язницю. Недавно хтось здав окупантам генічан, які отримують на картки і переводять на готівку українські пенсії, а також тих, хто донатить на ЗСУ (таких у місті виявилось чимало). Останніх забрали і цілий тиждень десь тримали. Коли вони повернулись, то декілька тижнів не виходили на вулицю і ні з ким не розмовляли. Лише потім у місті довідались, що у більшості чоловіків після «розмови» з фсб на тілі були синці, а принаймні в однієї жінки паралізувало руку. Декілька інших генічан зникли безслідно. Вже потім на окупаційному телебаченні показали, що їх судитимуть за «тероризм».
Загальний настрій людей у Генічеську – бойовий. Переважна більшість чекає ЗСУ, аби допомогти їм топити в Азовському морі окупантів та їхніх прислужників.
Генічеський журналіст Віктор Н.
Фото з власних джерел автора
