Новини Одеси та Одеської області

Як майбутня мама вибралася до Одеси з окупованого Херсона

Як майбутня мама вибралася до Одеси з окупованого Херсона

Сьогодні Херсон перебуває на межі гуманітарної катастрофи. Виживати тут дуже важко. Особливо жінкам, які готуються стати матерями. Свою історію читачам «Одеського життя» розповіла мешканка Херсона Марина, якій вдалося вирватися із окупованого міста.

Російських прапорів не повинно бути

Як і всі подружні пари, Марина з чоловіком мріяли про дитину. Але завагітніти не вдавалося протягом шести років. Тому подружжя зважилося на використання репродуктивних технологій. І 2 лютого в одеській клініці Марині зробили операцію з екстракорпорального запліднення. ЕКО виявилося вдалим! Жінка вагітна двійнятами. Мрії стали збуватися. А потім прийшла війна…

На початку березня Херсон опинився під окупацією рашистів.

– До міста заїхало дуже багато російських військових. Поставили блокпости. Вивісили свої прапори. І це дуже гнітить нас, український народ. Тому що в Херсоні мають майоріти українські прапори, а не росіяни, – не сумнівається Марина. – Ходять будинками, перевіряють: чому немає прописаних у квартирі чоловіків, де вони?

Сьогодні російські ФСБшники, отримавши бази із домашніми адресами херсонців, шукають співробітників поліції, активістів. У місті пропадає багато людей.

– Дуже важко у Херсоні волонтерам, – розповідає Марина. – Їх відловлюють росіяни, беруть у полон, б’ють.

Патріоти-волонтери та мер під дулом автомата

А без волонтерської діяльності сьогодні місту, фактично відрізаному від територій, які контролює українська влада, вижити майже неможливо. «Зелених коридорів» тут немає. Херсон перебуває на межі гуманітарної катастрофи.

– У місті закінчувалося борошно – думали, взагалі залишимося без хліба, – згадує Марина. – Але начебто на місяць це питання вирішили. А що буде далі – ніхто не знає.

І саме патріоти-волонтери на свій страх і ризик привозять до окупованого Херсона з Миколаєва продукти та медикаменти, такі необхідні мешканцям.

– Хоч і наш мер тримається. Він молодець, – переконана Марина. – Нікуди не поїхав – перебуває у Херсоні. Хоча перші два тижні взагалі був під дулом автомата. Але досі допомагає людям настільки, наскільки може допомагати.

Херсон

Фото ТСН

П’ять відсотків за готівку

Банки у Херсоні поки що працюють. Але готівки мало. Дедалі більше відділень закриваються.

– Дуже важко зняти гроші – з шостої ранку біля банкоматів вишиковуються шестигодинні черги, – розповідає Марина. – Вистояти таку чергу принаймні мені – нереально.

Але «кому війна, а кому мати рідна». І знаходяться «ділки», які вирішили заробити на біді земляків. За словами Марини, ці заповзятливі пройдисвіти пропонують зняти гроші з банкоматів без черги за 5% від суми.

– І люди віддають ці 5%, щоби була готівка якась. Це необхідно – адже купити щось ще можна лише на ринках. АТБ у нас не працює. А якщо й працює, то там такі черги. І завозять дуже мало продуктів – пусті полиці стоять. А на ринку ціни дуже високі. Спочатку навіть яблука були по 65 гривень. Цукор коштує щонайменше 100 гривень за кілограм. Банани, наприклад, зараз по 150 гривень, шоколадні цукерки – по 400. А для вагітної багато чого потрібне, – зізнається Марина.

Херсон АТБ

Фото Центру журналістських розслідувань

Після Бучі та Ірпеня…

Медичні установи у місті роботу зараз практично припинили.

– Їдуть лікарі – елементарно УЗД неможливо зробити, – розповідає Марина. – А мені потрібні гормональні препарати. Потрібно пити ще сім тижнів – ані купити, ані передати їх зараз неможливо. Тож я вирішила виїхати.

До того ж херсонці вирішують залишити місто, кидають свої будинки, побачивши звірства рашистів у Буче та Ірпені, що знаходилися під окупацією.

– Я жила у приватному секторі – а там скрізь ці росіяни, – згадує Марина. – Я боялася, що зайдуть просто до будинку: або вб’ють, або зґвалтують. І цей страх не покидав – особливо, як тільки настав вечір.

Щоб вибратися з Херсона, жителі створюють групи в Tелеграм-каналах і по три-чотири особи в машинах намагаються виїхати з окупованої території.

– З міста ми виїжджали двічі. Вперше простояли в черзі перед одним із постів шість годин. А потім приїхали чеченці на БТРах і сказали, щоб уїжджали всі, нікого сьогодні не пустять. Ми розвернулися і поїхали з півдорозі. Дорога путівця, пил стовпом. Але за кілька днів відійшли трохи і вирішили їхати знову. Виїхали о п’ятій ранку. Ризикували – бо комендантська година ще не закінчилася. Але пощастило – проскочили, – розповідає Марина. – Дякувати Богу, у мене нічого не забрали. Хоча росіяни дуже ласі на айфони, техніку Apple – і у багатьох людей їх відібрали.

Марина. Фото Вероніки Поліщук

«Тут дуже добрі люди»

До Одеси Марина приїхала із двома сумками – у машину з великим багажем не візьмуть. І тут теж зіштовхнулась із проблемами.

– Ріелтори просять заплатити за два-три місяці наперед. А це 14-20 тисяч гривень. Я розумію, що їм також треба їсти. Але якщо в Одесі щось станеться? Та й грошей таких немає, – ділиться Марина.

Але їй пощастило – удалося зняти квартиру від господаря. Сусідами виявилися біженці з Маріуполя, сім’я із Донецька з двома дітьми. У кожного – своя страшна історія…

– Заїхала до порожньої квартири – у мене нічого не було. Згодом зареєструвалася у волонтерському центрі. І волонтери привезли посуд, ковдри, – розповідає Марина. – Коли почули, що я вагітна, та ще двійнятами, – стали більше продуктів привозити, фруктів.

Волонтерські центри для переселенців в Одесі дуже добрі – особливо у школах на Рішельєвській, 18 та на Гагаріна, 3, каже майбутня мама. Працюють там і дівчата, які вибралися з Херсона, тікали з Маріуполя.

– Одеса дуже допомагає. Тут дуже добрі люди – намагаються допомогти всім, що тільки можуть, – ділиться Марина. – Мені необхідно пропити сім упаковок гормонального препарату – кожна вартує 500 гривень. І звичайні люди – не волонтери – привозять по одній упаковці.

Про посилку для мами та сусідство з Чорнобаївкою

Щоб отримати довідку внутрішньо переміщеної особи, потрібно вистояти величезну чергу.

– Я в чергах стояти не можу – важко, – зізнається Марина. – Але все ж таки вдалося додзвонитися – записалася по телефону. І довідку зможу отримати за тиждень.

Тоді Марина матиме право на матеріальну допомогу для переселенців. І постарається допомогти мамі, що залишилася вдома – якось переслати продукти з Одеси: «Адже тут так недорого».

Якщо пощастить – спробує знайти безкоштовне житло. І стане на облік у жіночу консультацію. Хотілося б, звичайно, щоб у медзакладі були хоч якісь знижки – адже зараз УЗД треба робити постійно, безліч аналізів здавати.

– Але головне – сподіваюся, що Одесу бомбити не будуть. Я виїхала з війни. Жила за п’ять кілометрів від Чорнобаївки. Звичайно, не тільки чула, а й бачила, що там відбувається. Це дуже страшно, – згадує Марина. – Я вдома не спала, а в Одесі спати почала.

Актуальна інформація ЗА Одесу у нашому Telegram каналі! Новини, фоторепортажі та історични факти про Одесу.
Читайте нас у Viber! На каналі «Комуналка» розповідаємо про комунальні платежі, тарифи, пільги та субсидії.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Висловіть вашу думку. Це важливо.
Ще за темою
Всі новини
Вибір редакції
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: