Секрет Курської аномалії
Як кажуть у народі, «між першою та другою перерва невелика». Також, напевно, між другою та третьою. Ну що ви, причому тут чарочки на застілля? Я про вулиці Суворовські в Одесі. Отже, сьогодні дійшла черга до нинішньої назви колишньої 3 Суворовської. Вона нещодавно отримала ім’я Миколи Пильчикова. Ну, і хто ж він? Найцікавіша, як виявилося, була людина: залишається лише дивуватися з того, що в інституті зв’язку нам про неї жодного слова не сказали жодного разу. Це учений-фізик, винахідник в галузі радіотехніки, автор піонерних робіт з оптики, магнетизму, електротехніки, радіоактивності, рентгенівських променів, електрохімії, метеорології. Ну і в Одесі він зовсім не збоку припеку.
Народився Микола Дмитрович у Полтаві 1857 року. Після гімназії, маючи неабиякі здібності у фізиці та математиці, вступив до Харківського університету, після закінчення якого був залишений асистентом на кафедрі фізики. Того ж року опублікував свою першу наукову монографію. У 1883-1884 роках брав участь в експедиції з вивчення Курської магнітної аномалії. Одним із перших припустив, що її причина – поклади залізняку.
Читайте також: В Одесі 1-у Суворовську вулицю перейменували на Петра Біциллі: що треба знати про знаменитого земляка
Саме дослідження магнетизму зробили Пильчикова магістром фізики, доцентом Харківського університету. 1888 року його запросили на стажування до Паризької магнітної обсерваторії. На той час він мав 18 наукових праць, був творцем 9 найсерйозніших фізичних і фізико-хімічних приладів. Повернувшись, став уже професором у своєму університеті, заснував за ним магнітно-метеорологічне відділення та метеостанцію, створив конструкцію стратостату для вивчення верхніх шарів атмосфери.
Життя Пильчикова в Одесі
У 1894 році розпочався одеський період у житті Пильчикова: переїхавши, він почав працювати в Одеському (тоді Новоросійському) університеті. Тут він винайшов лампу, яку назвали «фокус-трубка Пильчикова». З її допомогою він досліджував Х-промені (рентгенівські).
Розроблений Пильчиковим оптико-гальванічний спосіб вивчення електролізу дозволив отримувати зображення предмета на металевих пластинках. Це явище було названо електрофотографуванням.
Також він створив прилад, який приймав не всі радіохвилі, а лише конкретної довжини, тобто прилад налаштовувався на певну радіохвилю і відфільтровував інші.
Тим, хто може подумати, що це лише «голима теорія», зауважу, що саме подібний прилад (це був селективний вольтметр RFT виробництва НДР) першим на практиці освоїло «юне обдарування» (це я про себе так) з дипломом ОЕІС ім. Попова став інженером на Херсонському радіотелепередавальному центрі в 1976 році.
І без цього приладу там – нікуди! А за 78 років до цього, 1898 року, в Одесі Пильчиков прочитав лекцію із демонстрацією своїх дослідів. За допомогою радіохвиль він дистанційно запалив вогні маяка, вистрілив із гармати, підірвав невелику яхту та перевів семафор на залізниці.
У 1898 році запропонував різнопланове застосування бездротового зв’язку у військовій справі на базі його лабораторних дослідів. Це телеграфний зв’язок – такий, що ворог не може ні перешкодити передачі, ні прочитати повідомлення (зараз це називається ЗАС – апаратура зв’язку, що засекречує). Це детонація закладених фугасів з відривом (практикується і зараз). Це керовані на відстані мінні човни, щоб наздоганяти і топити ворожі кораблі, що нині (морські дрони-камікадзе) активно застосовують наші воїни. А також дистанційно керовані «сухопутні міноносці» для підриву ворожих укріплень (ідея є актуальною і зараз).
Смерть дослідника радіокерування
Пильчиков закінчив одеський період свого життя, повернувшись до Харкова 1902 року. Він служив професором Харківського технологічного інституту, фізична лабораторія якого завдяки йому стала найоснащенішою серед навчальних закладів росії.
В інституті Пильчиков побудував за свої кошти радіостанцію з щоглою висотою 25 м та павільйон для дослідів з бездротової телеграфії. Другу пересувну станцію він встановив на своєму автомобілі! Його знали та поважали у наукових колах Франції, Австрії, Бельгії, Німеччини, США.
На початку травня 1908 року життя цього великого винахідника та одного з піонерів радіоуправління трагічно обірвалося в одній із медустанов Харкова. Пролунав постріл, після чого Пильчикова знайшли мертвим, із простріленим серцем. Він був визнаний таким, що наклав на себе руки, проте висувалась і версія про його вбивство…
P.S. Я не знаю, хто автор ідеї присвоїти одеській вулиці ім’я Миколи Пильчикова, але як випускник інституту зв’язку хочу подякувати цій людині за підказану можливість дізнатися про дуже цікавого вченого, який присвятив життя розвитку галузі, в якій через століття я пропрацював 20 років.
Вас також зацікавить: 2-а Суворовська вулиця в Одесі тепер носить ім’я Бардаха: чим йому зобов’язані одесити.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
