Аналогічне питання за тих чи інших життєвих обставин поставало перед дуже багатьма людьми. І відповідь на нього не є простою: за даними ВООЗ, кожна восьма людина у світі має психічні відхилення. Особливо ситуація загострюється під час війн, адже доводиться жити під постійним тягарем страху за своє життя та життя близьких, страху перед невизначеністю майбутнього, коли можна залишитись без даху над головою та дуже далеко від батьківщини. “Одеське життя” поспілкувалося з психологом, щоб дати практичні поради про те, як зберегти своє ментальне здоров’я.
Панічні атаки як індикатор психологічних проблем
Анна Корецьких
Від панічних атак під час повітряних тривог зараз потерпає багато людей. Це стан, коли людина неспроможна себе контролювати і знаходиться у полоні страху. Знайома з літньою жінкою, яка, почувши сирену, відразу біжить до укриття – дорога туди займає десь 10-12 хвилин. Вдень ще нічого, а от вночі… Але утримати її не може ніщо. Також знаю про випадок, що стався з чоловіком, який потерпає від панічних атак після складної операції. Одного разу, щоб заховатись, він робив спробу протиснутись у невеличке підвальне вікно багатоповерхівки. Двоє людей його ледь втримали. Якби він просунувся ще трохи, діставати чоловіка довелося б уже співробітникам ДСНС.
— Більшість людей вважає, що панічні атаки – це щось фізіологічне, бо вони відчувають прискорене серцебиття, задуху, спазми у шлунку, їм стає жарко або починає трусити, — каже клінічна психологиня одеського міського ЦПМСД № 5 Анна Корецьких. – Панічні атаки спроможні призвести до втрати свідомості, гіпертонічного кризу, оніміння кінцівок. Люди побоюються, що можуть від цих станів померти і їм треба звернутись до лікаря. Йдуть до лікаря, лікар каже, що нічого загрозливого немає. А насправді першоджерелом є перевантаження нервової системи, яка панічними атаками бʼє на сполох, що їй потрібна допомога. І таким людям, перш за все, треба звернутись до психолога. Саме він допоможе гармонізувати фізіологічний, психологічний стан з діями людини.
Найкраще це розуміють підлітки. Вони дивують цим батьків, бо батьки не звикли звертатись по допомогу до психологів. Нам доводиться говорити з ними про світ, що змінився, про нові можливості для людини в отриманні різних видів допомоги. І що саме в дітей батьки мають можливість навчитись, з чим сьогодні треба звертатися до лікаря, а з чим – до психолога.
«Боюсь, що мене колись вбʼють»
Алла Музика
У сусідньому будинку мешкає жінка, яка після складної травми хребта пересувається за допомогою двох милиць. Поїздки у трамваях та відвідини магазинів стають для неї страшним випробуванням.
— Якщо доторкнусь до когось в трамваї, часто починаються крики, чого я тільки не чула на свою адресу, — каже пані Наталя. – Декілька разів мене навіть штовхали і били. Інколи конфлікт починався з мене, а потім вже люди між собою штовхались, навіть бились. Виникало відчуття, що люди масово зʼїхали з глузду, перетворились на якихось тварин. Боюсь, що мене колись вбʼють. Тому виходжу з дому лише за крайньої потреби.
Читайте також: Пандуси-невидимки і недоступний транспорт: чому Одеса все ще не готова для людей з інвалідністю
— На рівень нервозності мав вплив ковід, потім почалася війна. І як наслідок, нервова система людей дуже виснажена, — каже клінічна психологиня одеського міського ЦПМСД № 5 Алла Музика. – Останнє, що в них залишилось, це особисті кордони. І якщо їх порушують, зокрема у транспорті, проявляється агресивна реакція.
Правильно реагувати допомагає розуміння того, що в кожної людини зараз свої важкі проблеми, каже психологиня. І краще не входити в конфліктні ситуації, а оминати їх, втримуючи себе від агресивних реакцій на те, що відбувається. Свою правоту ви все одно не доведете, тим паче, що в кожного правда своя.
Гідазепам – не панацея
Гідазепам стає все більш популярним препаратом від панічних атак та агресивного настрою. Але призначають люди його самі собі, бо допоміг сусідці, родичу. Також полюбляють його призначати і деякі лікарі.
— Гідазепам належить до препаратів, які спроможні зняти симптоми гострих нервових зривів, — каже Алла Музика. – Але якщо приймати його довго, формується звикання, препарат маскує проблему. І коли людині здається, що все вже в повному порядку, може відбутись серйозний зрив.
За спостереженнями фахівців, люди більше полюбляють приймати лікарські засоби, ніж йти до психолога, тому що вони швидше надають ілюзію покращення стану. Крім того, під дією препаратів йти до психолога не можна – реальної картини психологічного стану людини за таких умов не буде.
— У психолога треба витрачати час, сили, щоб розібратись, які потрясіння минулого чи сьогодення виявилися найбільш травмуючими, обговорювати шляхи подолання їх наслідків. Це робота над собою і з фахівцем. Необхідність цього більше розуміють люди молодшого віку. І вони частіше звертаються до психологів по допомогу, щоб дійсно не зʼїхати з глузду у сучасному світі, який швидко змінюється, в якому багато протиріч і конфліктів. А старші за віком люди, як і раніше, віддають перевагу лікам. Вони дуже гостро реагують на різні події. Тож, можливо, розуміючи, що ці пацієнти вже не зміняться, лікарі і йдуть їм назустріч, призначаючи заспокійливі ліки замість рекомендації звернутись до психолога.
Читайте також:
