Американський викладач розповів, як виживав в окупованому Херсоні

Американець – цікава мета для рашистів

Тімоті Моралес виріс у Великій Британії, пізніше перебрався до США, де викладав англійську літературу. В Україні Тімоті Моралес мешкає вже сімнадцять років, відкрив школу англійської мови в Херсоні.

– Я не вірив, що росія розпочне війну. Хоча незадовго до вторгнення, у січні 2022 року, побував у США, де рідні та друзі запевняли мене, навіть, можна сказати, попереджали, що ось-ось розпочнеться повномасштабна війна. Я ж сприймав погрози росії як блеф, не думав, що вони настільки тупі, – зізнається Тімоті Моралес.

Але все сталося як сталося: до початку повномасштабного вторгнення Тімоті знову був уже в Херсоні. У життя увірвалося поняття «окупація»…

Тімоті Моралес

Йому вдалося евакуювати колишню дружину, молодшу дочку та тещу із Херсона на захід України. Сам же Тімоті Моралес не наважився на цей крок. Причина одна: показати на блокпосту (а їх п’ятнадцять!) свій американський паспорт – все одно, що самому підписати собі смертний вирок. Так і застряг у окупованому рашистами Херсоні.

– Я розумів, що є для них «цікавою метою», тому з перших днів почав поводитися дуже обережно. Головним було уникнути контакту з ними. Паспорт сховав надійніше. Намагався виходити за їжею манівцями, не з’являтися в центрі міста, щоб не нарватися… Маршрути містом заздалегідь ретельно планував. Все одно нарвався одного разу на двох із автоматами. Російською я говорю з акцентом, щось «мямлив» їм у відповідь, начебто не розумію, про що йдеться. Тоді обійшлося.

Тімоті Моралес: «Мені пощастило, дякую Всевишньому»

Наступного разу все було страшніше: у квартиру до Тімоті прийшло кілька людей з автоматами. Це були співробітники ФСБ, які близько четвертої години його допитували.

– Мені пощастило, дякую Всевишньому. Я вивертався як міг, казав, що втратив паспорт та мобільник. Головне – не зізнався, що я громадянин Америки навіть не назвав свого справжнього імені, і мене не забрали… Після цього я переїхав до квартири моєї колишньої дружини. На щастя, знайшлися кілька людей, які мені допомогли… Але все одно це була дуже довга відокремленість, важко переносима… Я практично весь час знаходився в самоізоляції і не збожеволів, мабуть, тільки тому, що весь час, поки що це було можливо, продовжував онлайн проводити заняття з моїми учнями.

Після звільнення Херсона – до Одеси

За десять днів до звільнення Херсона у місті вже не було електрики, телефонного зв’язку та води. Тімоті розповідає, як одного разу сидів і дивився у вікно. Раптом побачив машину, що проїжджала, з українським прапором, потім – ще одну. Здивувався тоді: як же сміливі люди! Але потім, коли повз вікно проїхали вантажівки з великими прапорами України, збагнув: Херсон звільнили!.. Він поспіхом одягнувся і помчав на площу в центрі міста. Зізнається: навіть у моменти розпачу, що накривали його за довгий період окупації, він вірив, що цей день прийде.

Незабаром Тімоті Моралес залишив Херсон і переїхав до Одеси, де й мешкає донині.

Якось його сестра під враженням всього почутого, що відбувалося з її братом, з херсонцями, які опинилися під окупацією, запропонувала написати про це сповідь. Так народилася книга Walking Past Tombstones.

Як розповідає Тімоті Моралес, вже йдуть переговори про переклад книги українською мовою:

– Я приїхав до Одеси, коли у місті були постійні блекаути, я бачив, як над моїм будинком летить ракета під час повітряної тривоги. Але, повірте, після багатьох місяців, проведених в окупації, все, що відбувається мені вже не здається таким жахливим… І ще: моя книга розповідає не лише про страшні місяці, пережиті в окупованому Херсоні, а й про прекрасних українців, їхній особливий дух. Це дивовижна нація, яка не може не перемогти!

Читайте також сповіді людей із окупованої Херсонщини:

• Окупований Херсон: божевільні черги та чуваські яйця;
• « Мріємо знову жити під українським прапором»: оповідання юного мешканця окупованого Херсона;
• Окупована Гола Пристань: «Це як день бабака в похмурій клітці».

Фото автора