Якось на третій місяць війни трапилося у нашій квартирі «страшне»! Бойлер перестав гріти воду, кухонна плитка не готувала нам їжу, холодильник більше не морозив, а телевізор не віщав останні новини. Відрізані від усього світу, ми дійшли висновку, що ми не маємо світла. На вулиці війна, твоє життя перевертається з ніг на голову, а тут ще й світла нема…
Вирішили викликати електрика з ЖКС, через номер «Швидкої комунальної допомоги» 15-01, адже тоді на виклик приватного майстра ми не розраховували. Протягом кількох хвилин наш виклик прийняли, оператор уточнив нашу адресу і сказав, що запит прийнято і скоро з нами зв’яжеться електрик. Справа була вже надвечір, думка залишитися в темряві без їжі, води та зв’язку викликала паніку, тому ще раз п’ять звернувшись до оператора із запитанням: «Ну шо там? Коли там?», – ми чекали на дзвінок. І ось відбулося, через годину електрик зателефонував і поважно почав діалог:
– Здрастуйте, електрик ще потрібен?
– Звичайно, потрібний! У нас немає світла в квартирі.
– Чому світла немає?
– Ми не знаємо, нічого не працює, лічильник не крутить…
– А чому лічильник не крутить? (З сарказмом)
– Та не знаємо, чому він не крутить …
– А ви нічого з ним не робили? Чи робили? – з цікавістю детектива уточнив майстер.
– Та не робили ми нічого, навіть не підходимо до нього!
– Так, у чому проблема – не знаєте?
– Та не знаємо, ми на вас чекаємо!
– Ну гаразд, значить так, мій виклик коштуватиме 250 гривень, моя робота зі щитком на сходовому майданчику безкоштовна, але як тільки я переступлю поріг квартири, одна година моєї роботи коштуватиме 750 гривень.
Уявіть собі наші думки та емоції від озвученої такси електрика з ЖКС за ЩЕ НЕ НАДАНІ ПОСЛУГИ! До того ж у нас війна – одна частина країни змушена була виїхати за кордон, інша – поневіряється у пошуках даху над головою, третя – залишилася без роботи. Тому перед нами постала дилема: платити електрику ще не зрозуміло за яку роботу (а раптом роботи буде не на одну, а на три години) або залишитися без світла та відкласти гроші на продукти, як і планували раніше. А в голові, крім матюки, ще безліч питань: звідки у ЖКС такі ціни на послуги, де наш безкоштовний чи хоча б доступний електрик, і що робити, коли грошей немає? Чи порушують десь у міськраді питання про доступні комунальні послуги (у чому я сумніваюся)? Було відчуття повної соціальної незахищеності. Коли ми знову зателефонували на лінію 15-01, щоб з’ясувати, чому нам попався такий «елітний» електрик, виявилося, що нашу заявку відправили до якоїсь приватної фірми. Мовляв, ваша проблема: можете – платіть, не можете – тоді знайтеся самі.
Виклик елітного електрика ми, звісно ж, відхилили. І протягом півгодини самі знайшли доступного майстра. За ремонт проводки, що перегоріла, разом зі своїм матеріалом і викликом він узяв 600 гривень і не за одну годину роботи. Ось так, «кому война а кому мать родна».
Інші блоги «Одеського життя»:
