Закон про деколонізацію набрав чинності. Що він передбачає і чому потрібно переносити пам’ятники російської імперії з вулиць до музеїв. Навіщо знати передісторію відновлення незалежності України? Як тоталітарне минуле впливає на нас і чому слухати російську музику шкідливо? На всі питання відповів Артем Карташов, адвокат громадської організації «Ветеранс Хаб Одеса».
Процес законотворчості пройшов з дискусіями
— Закон про деколонізацію набрав чинності. Як Україна прийшла до цього?
— Вторгнення, звичайно, пришвидшило ці процеси. Спочатку з’явився законопроект, щоб просто заборонити надалі ставити такі пам’ятники. Але до другого читання народні депутати повністю переробили цей законопроект і він отримав отакий вигляд. Єдина дискусія велася в тому, як правильно визначити об’єкти, які підлягають демонтажу і перейменуванню. Був нардеп Бужанський, який не хотів бачити норму на тему існування в публічному просторі пам’ятників або назв вулиць на честь тих, хто переслідував борців за незалежність у двадцятому сторіччі. Наприклад, це радянські генерали, які хоч і брали участь у Другій світовій, але раніше боролися проти УНР, ЗУНР тощо. Загалом процес проходив позитивно.
Дерусифікація в Одесі
— Що передбачає закон про деколонізацію?
— Закон містить такі поняття, як «російська імперська політика» і «русифікація». Русифікація — це процес, пов’язаний з насадженням російської мови, культури, позиціюванням її як чогось вищого. Російська імперська політика пов’язана з асиміляцією, пригнобленням українського народу, боротьбою проти української державності. Це пам’ятні знаки, назви вулиць, інших об’єктів, які пов’язані або з самою російською імперією і її утвореннями, або з особами, які займали керівні посади. Або з особами, які в мистецьких, літературних творах глорифікували російську імперську політику і політику русифікації. Це доволі широке коло для роботи.
Є єдине виключення: якщо такі назви пов’язані з розвитком української культури, науки тощо. Наприклад, Іван Котляревський був військовослужбовцем армії російської імперії, але з іншого боку — він боровся за українську культуру. І так само Микола Міхновський. З одного боку, він служив в армії російської імперії, але був першим, хто заговорив про українську незалежність під час української революції. Тобто такі виключення дозволяють зберегти ту частину імперської історії, яка пов’язана з розвитком української культури, з боротьбою за нею.
— В Одесі скільки таких імен, назв?
— Їх дуже багато. Топонімічна комісія, яка працює при міській раді, близько чотирьохсот нарахувала. Більшість з них — це назви на честь російських міст, сіл, селищ. Частина стосується подій, свят або діячів. Сьогодні частина перейменована. Але йде боротьба не про те, чи перейменовувати, а як, на честь кого. Дискусія іде в цьому ключі.
адвокат Артем Карташов
Про російську пропаганду, письменників і музикантів
— Чому деколонізація — це безпека?
— Україна більше постраждала від м’якого впливу: культурного, інформаційного. Люди навіть сьогодні під час війни продовжують слухати російських виконавців, купувати результати їхньої творчості. І таким чином вони фінансують, наприклад, виробництво ракет. Тому що ці російські виконавці платять податки в бюджет росії. Але найгірше, що вони залишають людей в російському контексті.
Якщо ми говоримо про деколонізацію і дерусифікацію — в чому небезпека? По-перше, прибираючи ці моменти, які є зайвими, позбуваємось міфу про те, що ми — це якась невеличка частинка колишньої імперії, яка теоретично може приєднатися до цієї імперії. Ми прибираємо цей зайвий насаджений прошарок пам’ятників і вулиць та нарешті можемо побачити, хто ми такі, що таке Україна. Багато людей не знають, як Україна стала Україною, відновила незалежність. У багатьох людей є така хронологія: Київська Русь, потім одразу козаки і Богдан Хмельницький, потім нічого не було, потім радянська армія, потім комуністи такі: даймо незалежність. Незалежність була відновлена не тому, що комуністична партія прийняла таке рішення, а тому, що сотні тисяч людей поклали і своє життя, і своє здоров’я, сиділи у в’язницях.
Для того, щоб бути більш мотивованим, щоб краще зрозуміти методи, якими воює сьогодні рф проти нас, треба знати, що це не перша російсько-українська війна. Не 24 лютого і навіть не у 2014 році почалась російсько-українська боротьба. Вона була і раніше. Коли відбувається деколонізація, відбувається процес осмислення. Людина інакше дивитися на постать Пушкіна. Наприклад, поема «Полтава» була написана чому? Тому що російській імперії був потрібний інструмент, щоб затаврувати гетьмана Івана Мазепу, який пішов проти царя.
Багато хто вважає Петлюру негативним персонажем і з’явилася така історія, як «петлюрівці-націоналісти». Насправді радянська влада сто років тому, послуговуючись такими ж методами і категоріями «націоналіст, зрадник», клеймила борців за незалежність, які так само боролись проти більшовицької окупації. Соловйов і скабєєва називають нас нацистами і зрадниками. Чому? Тому що вони подають це так, начебто Україна – це частинка великої росії, яка зрадила росію і намагається зараз боротись проти справедливої війни.
Переосмислюючи певні постаті, які здавались вчора рідними й своїми, людина повертається до джерел, вивчає історію та може порівняти, як зараз працює рф, як колись радянський чи імперський режим боровся проти незалежності. Людина стає більш освічена і розуміє загальний контекст, не ведеться на фейки, не стає жертвою емоційно-психологічних операцій, стає більш мотивованою, щоб надалі працювати в Україні і створювати якийсь продукт.
Деколонізація — це простір, щоб майбутні покоління формувались в українському контексті. Щоб вони бачили, що Україна — незалежна держава, а культура її самодостатня. Є шлях бойової слави великої кількості підрозділів — і сучасних, і тих, які були сто років тому, і раніше. Людина себе чітко усвідомлює щодо своєї країни.
Одеська міська рада займеться деколонізацією
— Як громадяни можуть долучатися до деколонізації?
— Якщо у вас є питання, чому треба перейменувати ту чи іншу вулицю, ви можете звернутися до Українського інституту нацпам’яті. Він надасть відповідний висновок, і ви з ним можете ознайомитись. Процес деколонізації — це не тільки перейменування і монтаж, а й розкриття архівів. Архівний фонд, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки публікують архівні матеріали. Наприклад, дехто вважає Петлюру антисемітом. Цей образ створили радянські спецслужби. Як його створили, є в архіві у відкритому доступі. У громадянина є дуже багато інструментів для взаємодії з владою. Треба бути вимогливим.
— Хто та як буде змінювати публічний простір?
— На початку це є повноваженням місцевої влади і міського голови, якщо ми говоримо про перейменування і демонтаж. Якщо якась фабрика називається не як годиться, то бізнес перейменовує свій бренд. Якщо місцева влада не впорається з цими завданнями, то військова адміністрація розпорядиться.
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
