Ільф і Петров: літературний скарб чи інструмент системи
Ілля Ільф і Євген Петров народились в Одесі, і саме це місто подарувало їм ту «легенду» одеського гумору. Їхні «12 стільців» та «Золоте теля» стали класикою, яку вивчали у школах і цитували на кожному кроці. Але за жартами, цитатами й одеським шармом була й інша сторона. Обидва працювали в радянській системі. Для когось таку співпрацю неможливо було оминути, для когось вона закінчувалась трагічно.
Читайте також: історія Михайла Бойчука, на честь якого перейменували вулицю Багрицького
Окрім живої сатири вони писали тексти, що підкреслювали досягнення соціалізму й водночас висміювали ворогів народу. Наприклад, у 1923 році Ілля Ільф написав твір «Країна, в якій не було жовтня», у якому звеличував встановлення радянської влади в Одесі. У цьому тексті Симона Петлюру – лідера УНР та борця за незалежність України – він змальовує як ворога, протиставляючи його генералу імперської армії Антону Денікіну. Також у книзі «Одноповерхова Америка», створеній після поїздки до США, письменники протиставляли «щасливих радянських робітників» пригніченим американським:
«После фордовского завода в Дирборне, где техника поработила и раздавила людей, где рабочие, прикованные к станкам и конвейерам, кажутся людьми глубоко несчастными, мы словно попали на другую планету. Мы увидели молодых рабочих, здоровых и весёлых, увлечённых своей работой, дисциплинированных, дружелюбно настроенных к своим руководителям. Мы, конечно, и раньше знали об этой разнице, но как-то отвлечённо».
Автори акцентують увагу на таких неприємних рисах, як стандартизованість, пасивність у мисленні та надмірна довірливість. Але в свою чергу не приховували захоплення від нових технологій, високого рівня сервісу та працьовитості американців.
Однак варто зауважити, що ця книга була видана у 1936 році – після Голодомору в Україні, у розпал сталінських репресій та масових арештів. До того ж через те, що Ільф і Петров творили в межах радянської системи, вони отримували зарплату від держави та мешкали в державному житлі.
Ким ще працювали Ільф і Петров?
Обидва мали глибші зв’язки з радянською системою.
Ільф – колишній воїн караульного полку Червоної армії. Також працював у структурі, яка організовувала продзагони. Саме ці загони конфісковували їжу в селян, що сприяло голоду 1921–1923 років. Мав стосунок до агітаційного відділу «ЮгРОСТА» в Одесі. Під час Голодомору продовжував працювати на провладну пресу, зокрема у «Правді».
Петров був інспектором карного розшуку. Брав участь у розкритті низки кримінальних та політичних злочинів. Службова характеристика називала його «політично бездоганним». Пізніше він став заступником головного редактора «Літературної газети» – рупора радянських письменників. Писав статті на тему радянсько-фінської війни та про Західну Україну.
До того він входив до лав Всесоюзної комуністичної партії більшовиків, яка репресувала тисячі інтелектуалів. А в 1939 році Євгену Петрову вручили орден Леніна за успіхи у розвитку радянської літератури.
Але й сам автор боявся бути репресованим, як його родичі та друзі. Однак життя повернулося інакше. Він загинув у 1942-му, у віці 39 років, будучи воєнкором «Правди» та «Інформбюро». Літак, на борту якого був кореспондент, збив німецький винищувач.
Чи йшли вони проти системи?
Відомо про конкретний факт, коли Ільф і Петров не взяли участь у пропагандистській акції. У 1933 році радянським письменникам влаштували екскурсію на Біломорканал. Той самий, який побудували в’язні ГУЛАГу. Тоді, під час будівництва було задіяно понад 100 тисяч ГУЛАГівців. 12 тисяч з яких – загинули. 36 авторів все ж написали враження у спільній збірці. Ільф та Петров від цього відмовились.
Трагедія сім’ї Глодан
22 квітня 2022 року, напередодні Великодня, російська ракета влучила в багатоповерхівку в Одесі. Тоді загинуло 8 людей і ненароджена дитина. Серед них: Валерія Глодан, її тримісячна донечка Кіра та мама Людмила. Три покоління українських жінок – знищені одним ударом. Голова сім’ї Юрій Глодан у той момент пішов до магазину, це й врятувало йому життя.
28-річна Валерія працювала піарницею в «Зеленому театрі». Була світлою й доброю людиною, мріяла про велику родину. Разом із Юрієм вони були 9 років. Донечка Кіра народилась за півтора місяця до повномасштабної війни. Юрій був пекарем, працював у відомих одеських закладах. Аби справитись із особистою втратою, восени 2022 року він долучився до лав ЗСУ: спершу до «Азова», потім — до третьої штурмової бригади. Хотів боротися й помститись за своїх дівчат. 5 листопада стало відомо про його загибель під Бахмутом. Йому був 31 рік.
Чи справедливе перейменування
Якщо охопити майже півтисячі перейменованих вулиць, звичайно, можна задати безліч питань щодо критеріїв відбору, чому саме ті, а не інші. Хтось вважає, що історія стирається, інші – повертається. Тож питання справедливості – риторичне. Кожен знайде відповідь для себе. Отже, не будемо вдаватися до категоричності.
Безперечно, Ільф і Петров – талановиті, яскраві та іронічні письменники з одеським корінням. Але кожен за спиною мав свої погляди, потреби та й жили вони в інший час. Натомість сім’я Глодан – символ невинності, втраченої через сучасну російську агресію. Як і тисячі інших сімей, які теж варто пам’ятати.
Читайте також:
