Ця вулиця знаходиться в Суворовському районі та тягнеться від вулиці Михайла Грушевського до Слобідського цвинтаря. Раніше вона називалася Польова, а свою сучасну назву отримала на честь українського та радянського анатома, академіка Всеукраїнської академії наук та єдиного заслуженого професора СРСР Володимира Воробйова.
Захистив докторську з анатомії
Володимир Воробйов народився в Одесі 15 червня 1876 року в заможній родині. Його батько був оптовим торговцем зерном та сподівався, що син продовжить його справу. Проте вже під час навчання у Рішельєвській гімназії Володимир зрозумів, що його приваблює не торгівля, а біологія. Його дядько по матері був лікарем, і завдяки йому ще гімназистом Воробйов став відвідувати прозекторську лікарню. Там він вперше почав займатися препаруванням людських тканин та органів, і одного разу навіть приніс додому ампутовану ногу.
Після закінчення гімназії Воробйов не мав сумнівів де вчитися далі. Проте за Новоросійського університету медичного відділення ще не було тому за порадою дядька, Воробйов вступив на медичний факультет Харківського університету.
Там він продовжив вивчати анатомію. Закінчивши медичний факультет на відзнаку, майбутній учений здобув ступінь лікаря. А за п’ять років він захистив докторську дисертацію, темою якої була іннервація сухожилля людини. Після цього Воробйов став приват-доцентом Харківського університету, а медичне товариство запросило його зайняти кафедру анатомії в Жіночому медичному інституті, яку сам Воробйов і створив.
Ім’я Воробйова носить кафедра анатомії у Софії
Після революції, 1919 року, коли влада вкотре перейшла до рук білої армії, Воробйова запросили до комісії, яка розслідувала звірства більшовиків у Харкові. Після ексгумації тіл розстріляних білих офіцерів, члени комісії, включаючи Воробйова, підписали експертизу, що загиблих було розстріляно солдатами червоної армії.
Коли більшовики знову захопили владу, Воробйов, побоюючись, що підписаний ним медичний висновок може мати для нього трагічні наслідки, разом із сестрою та її чоловіком переїхав до Одеси, а потім емігрував до Болгарії. У Софії він організував кафедру анатомії в Медичній академії, яка й досі носить його ім’я.
Після оголошення амністії «білим» 1921 року Володимир Воробйов повернувся до Харкова. Тут він продовжив розпочату у Болгарії роботу над новими методами консервування тканин. Він розробив наукову концепцію збереження тіл та органів померлих. 1924 року його включили до складу групи лікарів та вчених, які бальзамували тіло «вождя світового пролетаріату».
1937 року у Воробйова виявили захворювання нирок. Одну нирку довелося видалити, але операція пройшла невдало: через два дні Воробйов помер від уремії. Своє тіло анатом заповідав кремувати, а порох зберігати на кафедрі анатомії Харківського медичного інституту. У роки Другої світової війни урну з прахом було вивезено в евакуацію, а 2003 року поховано на одному з харківських цвинтарів.
Читайте також:
