Мало хто знає про таку державну освіту, як Одеська радянська республіка. Проіснувала вона всього півтора місяці, але за цей час більшовики, що її організували, “відірвалися на повну”.
22 січня 1918 року Українська Центральна Рада видала IV Універсал, який проголосив повну незалежність країни, до якої увійшли 9 губерній колишньої Російської імперії. Серед них була і Херсонська до якої належала тоді Одеса.
Більшовики обстрілювали Одесу з кораблів
26 січня 1918 року в Одесі розпочалося повстання, організоване більшовиками та деякими представниками інших лівих партій.
Наступного дня повстанці опанували штаб Одеського військового округу, вокзал, телефонну станцію, пошту, телеграф і оголосили про встановлення радянської влади.
Але 28 січня вірні Центральній раді військові частини та юнкери розпочали бойові дії та захопили вокзал, куди до них почали прибувати підкріплення. Гайдамаки та юнкера вели впевнено вели наступ, вибиваючи повсталих із центральних районів.
Тоді 29 січня до бою вступили кораблі Чорноморського флоту «Синоп», «Ростислав», крейсер «Алмаз», команди яких підтримували більшовиків. Вони розпочали артилерійський обстріл залізничного вокзалу та прилеглих кварталів. З боку станції Одеса-Товарна більшовики для контратаки використовували бронепоїзд.
Війська УНР нічого не могла протиставити такій потужній артилерії. І 30 січня повстанці відбили втрачені позиції і навіть захопили юнкерське училище на 3 станції Великого Фонтану. Юнкера та гайдамаки були витіснені в район 16-ї станції Великого Фонтану.
31 січня бойові дії припинилися. Головою Ради народних комісарів Одеської радянської республіки (ОСР) було обрано В. Г. Юдовського. Було затверджено народні комісаріати та обрано тимчасових комісарів фінансів, продовольства, праці та преси. Збройні сили очолив М. А. Муравйов, який раніше командував радянськими військами, які встановили радянську владу в Києві.
Того ж дня відбувся похорон жертв триденної війни у місті. Незалежно від того, хто якусь сторону представляв, усіх поховали в братській могилі на Куликовому полі. За час боїв загинуло 119 людей, 359 було поранено.
Червоний та кримінальний терор в Одесі
Але похованим число жертв не обмежилося. Переможці влаштували на броненосці «Синоп» плавучу в’язницю, куди привозили “ідеологічних ворогів”. На крейсері “Діамант” проводили “військовий трибунал”. Як правило, заарештованих убивали. Повідомляється, що більшовики за півтора місяці існування ЗРР стратили до 400 офіцерів своїх супротивників.
У місті ж процвітали крадіжки, пограбування та вбивства. Конфлікту між кримінальниками та новою владою не було. Доходило навіть до того, що кримінальні елементи давали в одеських газетах оголошення, де повідомляли, що підтримують нову владу і обіцяють грабувати лише “багатих”.
Хоча, зрозуміло, що ніхто з карних злочинців особливо не розбирався, хто “буржуй”, а хто ні.
Та й самі більшовики не гидували кримінальними методами. Популярність отримав випадок, коли вони взяли в заручники 69 багатих одеситів – буржуїв і відпустили їх тільки після сплати викупу.
В результаті місцеве населення ставилося все лояльніше до наступу австро-німецької армії, що дозволило останній легко взяти Одесу практично без бою.
13 березня 1918 року Одеська Радянська Республіка припинила своє існування.
Читайте також:
- Одеський історик розвінчав 12 найпопулярніших міфів про місто (Частина перша)
- Одеський історик розвінчав 12 найпопулярніших одеських міфів (частина друга) (відео)
