Ключові моменти:
- Нове вʼєтнамське кафе працює біля ринку «Черемушки» в Одесі;
- Усі страви в меню коштують по 200 гривень;
- Серед популярних позицій — суп Бун, неми та рисові страви;
- Відвідувачі відзначають великі порції, але є питання до автентичності смаку
Редакція «Одеського життя» продовжує оглядати нові гастрономічні локації Одеси, зокрема заклади азійської кухні. Ми обов’язково відвідуємо заклади, дегустуємо страви та робимо власні фотографії. Перевіряємо відповідність меню та цін заявленим.
Цей матеріал підготував постійний оглядач міської гастрономії Олексій Овчинніков. Візит до закладу відбувся у період підвищеного попиту — перед святкуванням Східного Нового року, що дозволило оцінити роботу кухні в умовах навантаження.
Матеріал не є рекламним. Усі висновки ґрунтуються на власному досвіді відвідування, порівнянні з іншими вʼєтнамськими та азійськими кафе Одеси та відкритому аналізі складу страв, сервісу і цінової політики.
Окремо зазначаємо, що цього разу кафе виявилося без генератора та санітарної зони для гостей.
Черемушки: із «сонного» району – в гастрономічний хаб
Обережно, ця стаття викликає апетит!
Цікаво, але ще донедавна доволі сонний район Черемушки став ледь не епіцентром ресторанного життя міста. У той час, коли в центрі один за одним закриваються кафе та ресторани, тут відкрилися ресторани одеської кухні «Гастроном» та «Компот», кавʼярні та невеликі кафе.
Перед Новим роком на вулиці Героїв Крут з’явилося кафе вʼєтнамської кухні, що стало довгоочікуваною подію для всіх любителів східної кухні, яких у нас немало.
Якщо хтось скаже, мовляв, яка різниця, то можемо вас запевнити, що різниця є.
Ми вже розповідали про кафе корейської їжі «Кім» і про те, які новорічні страви готують там. Минулої осені тестували суші в доставці Lazy Crazy, а також знайомилися з тайванською локшиною та побували в китайському кафе на Привозі, яке на жаль, так і не оговталось після російського удару.
Основна відмінність вʼєтнамської кухні від китайської – вона не така жирна та насичена, і не така гостра, як тайська. Основа майже кожної страви – рибний соус та велика кількість зелені. Найвідоміші страви – суп Фо, бань-мі (багет із начинкою) та вʼєтнамська кава. Давайте подивимось, чим пригощає «Дракон».
В’єтнамська кухня в Одесі
«Кібер-Дракон» сховався поміж магазинчиком з аксесуарами для мобільних телефонів та магазином зоотоварів. Ідіть на традиційні червоні ліхтарики. Це невеличкий павільйон, всередині якого розмістилися три столики та відкрита кухня.
На кухні двоє працівників-вʼєтнамців. На стіні два монітори, на яких крутяться коротенькі гастрономічні відео. Більшість людей, які сидять за столиками, – очікують своє замовлення навинос.
Всередині тепло та смачний аромат. Працівники смажать, варять і одночасно обслуговують клієнтів. Меню висить прямо над прилавком, а детальніше зі стравами та складом можна ознайомитися за QR-кодом.
А що в меню?
Меню в кафешці невелике, але додаткові опції до кожної страви розширюють асортимент. Щоб не зависнути перед прилавком, розберемося, що з чим їдять, якщо ви не завсідник азійських закладів.
Закуски:
- Неми – хрумкі смажені рисові млинчики з мʼясом.
- Спринг-роли – овочеві рулети в рисовому папері.
Перші страви:
- Супи Бун – з тонкою локшиною, мʼясом на вибір чи креветками.
- Супи Фо – з середньою локшиною та яловичиною. Важливо: локшина має бути пласкою!
Другі страви:
- Салат Бун – крупна кругла локшина зі смаженими рулетами та овочами.
- Вок Мієн – смажена скляна локшина з мʼясом на вибір.
- Білий рис зі смаженим арахісом, тофу, омлетом, салатом і мʼясом на вибір – свининою чи яловичиною.
- Смажений рис з яйцем, кукурудзою, морквою, зеленою квасолею, смаженим мʼясом – куркою, свининою чи яловичиною.
З напоїв у холодильнику були в наявності мінералка, пепсі та томатний сік.
В кафе я був з друзями. Замовлення прийняли швидко. Знаючи, що порції в таких закладах великі, я взяв Суп Бун з креветкою та неми. Неми – це традиційна страва, яку вʼєтнамці готують та їдять під час нового року.
Добре, що був не один, адже очікування вийшло дуже довгим – понад сорок хвилин. Як я вже говорив, людей було багато і кухарі працювали не підіймаючи голови, втім, все одно будьте готові та до такого – швидко вас можуть не обслужити.
Першими були готові неми. Але за мить до того, як передати тарілку мені в руки, кухар подивився на них і сказав, що має їх переготувати, адже його помічник їх надто пересмажив. Це було неочікувано і жорстко. Через хвилин десять всі страви були готові.
А як на смак? Очікування VS реальність
Перше, що здивувало, це відсутність на столиках традиційних соусів. Зазвичай в інших в’єтнамських закладах гострий соус, маринована морква та інші приправи можна брати скільки завгодно (зазвичай їх використовують дуже мало, адже вони дуже гострі).
Тут трохи соусу наливають в маленькі пластикові соусниці порційно. Якщо вам не вистачило – на прилавку можна взяти добавку. Дуже сподобався маринований часник, в інших закладах такого я не зустрічав.
Неми були добре просмажені, хрусткі, приємні на смак і не гострі. Одна порція – чотири доволі великих млинчика.
Суп подали наступним. І він виявився, на перший смак, дуже солодким. Я додав соусу, і він став трохи гострішим, солодкість трохи пішла, але не до кінця.
Також мене та моїх друзів здивувала відсутність зелені – паростків, кінзи, тархуну. Була лише зелена цибуля та трохи кропу. Тож і того самого аромату, який притаманний цим стравам, не було. Також не вистачало характерної для азійської кухні кислинки. Креветок було достатньо, локшина не переварена, порція – велика, пів літра.
Трохи посміялися, коли реальний вигляд супу Бун мікс не співпав з картинкою в меню по QR-коду, яку явно обробив ШІ. Як говорять, знайдіть десять відмінностей.
Загальне враження
Забув сказати, що всі страви в кафе коштують по 200 гривень. Однією порцією супу я наївся, хоча й не отримав великого задоволення. Втім, велика черга клієнтів, які очікували замовлення, говорить про те, що багатьом страви прийшлися до смаку. Можливо, треба буде наступного разу замовити щось інше – смажену локшину чи рис.
Ще два важливих моменти, які потрібно памʼятати. По-перше, в кафе немає ані туалету, ані рукомийника для відвідувачів. Навіть санітайзера немає. По-друге, під час відключень світла кафе не працює – генератора тут немає також.
Раніше ми розповідали про гастробар для дорослих “Іскра”, з пікантним інтер’єром та виглядом страв.
Читайте також про нове котокафе в Одесі та чим воно відрізняється від інших.
Фото автора
