Заклечання оселі: зелень до хати, а на душу мир
«Зелень до хати, а на душу мир» – так казала наша бабуся, засіваючи зеленню долівку та уквітчуючи гіллям хату. Аромати трав чарували. І ми не тільки спостерігали за дійствами бабусі, а й самі розкидали трави та чіпляли скрізь зелене гілля.
Полонило все: дух, який витав у кімнатах, букети, що обов’язково були освячені у церкві, та зелене гілля, яке красувалось у кімнатах, на вхідних дверях, на воротах, під стріхою. Це зветься «заклечання оселі».
Бабуся долучала нас до цієї магії, розповідаючи про цілющу силу трав. Під її опікою ми складали букети для освячення у соборі та вінчали свої голівоньки сплетеними віночками. Віночки залишали з четверга до п’ятниці, а в п’ятницю розплітали їх і дивилися, зів’яли квіти чи ні. Адже за цим визначалась доля дівчини – щаслива, якщо букет не зів’яв.
Зберігали букети за образами. А потім, коли трави висихали, з них заварювали цілющі чаї.
Готуватися до Трійці починали у четвер, який називали чистим. Це було велике прибирання, як до Великодня.
А в суботу, яка називається Троїцькою батьківською поминальною субботою, зазвичай відвідували могили родичів, несучи букети живих квітів.
З яких квітів складають букети і що з ними робити?
Про секрети троїцького букета розповіла травниця з Кодимщини Діна Колісник.
– Традиційно на Трійцю освячують любисток, полин, м’яту, мелісу, лепеху, пижмо, чебрець, аїр. Саме ці трави мають цілющу силу, – пояснює пані Діна. – При цьому кожна рослина має своє призначення. Наприклад, вважається, що аїр привертає в оселю добрих духів та зміцнює здоров’я мешканців. Полин відлякує темні сили: сухий його підпалювали, і димом обкурювали оселю.
Чебрець допомагає знайти судженого і є оберегом злагоди у сім’ї. З нього готували і готують цілющі чаї.
Травою-оберегом вважається і пижма, яку носили на собі проти привороту. До речі, ця трава використовується у народній медицині як засіб від паразитів та для кращої роботи жовчовивідних шляхів.
М’ята та меліса використовувалися не тільки як заспокійливий засіб. Їх розкладали в оселях для відлякування злих духів, очищення будинку і як захист від ворогів.
Ще засипали підлогу любистком, який використовується для захисту від зловмисників і для покращення здоров’я. Його вважали оберегом від русалок та чаклунства. У відварі любистку дівчата мили голови – щоб хлопці любили. Любисток зміцнює волосся і надає йому здорового блиску.
Чому не чіпають вербу та осику?
За спогадами старожилів села, віряни звеселяли храми та власні будинки гілками дуба, клена, липи, духмяними травами та квітами. А ось вербу та осику не використовували. Адже, за легендою, саме на осиці повісився Іуда після того, як зрадив Ісуса Христа. А вербу не чіпали чисто з екологічних міркувань. Адже вона давала свої гілочки на Вербну неділю. Тому на Зелені свята їй давали спокій, щоб дерево набиралося сил.
Що не можна робити?
У традиції святкування Трійці є певні заборони і перестороги.
- Великим гріхом вважається працювати в цей день. Бо це час для духовного очищення, молитви та відпочинку.
- Не можна рубати чи ламати дерева, кущі: згідно з народними віруваннями, у їх зелені селяться душі померлих або духи природи. А їх турбувати не можна.
- Також вважається, що на Зелені свята водою ходять русалки, які можуть затягнути людину, тому треба уникати водойм.
- Не варто без особливої потреби ходити до лісу, адже, за повір’ям, ліс у цей час оживає і там можуть зустрітися духи.
- Крім того, заборонено сваритися. Адже це день любові, миру та єднання.
Розваги і донати на ЗСУ
– Ми малими пасли худобу на луках, водили хороводи та плели для себе і для корів віночки. Чіпляли віночки коровам на роги, і коли поверталися додому, то наші корови були, як пави, – згадує жителька села Загнітків, художня керівниця Будинку культури Світлана Олійник. – А я загадувала – якщо наша корова донесе додому віночок, то буде мати багато молока. Вона завжди приносила вінок додому, і молоко у неї було жирним і смачним.
Пані Світлана каже, що у їхньому селі свято Трійці завжди збирає велелюддя у сільському парку або на березі річки Майстрихи. Тут на галявині збираються цілі родини, співають пісень, відтворюють обряди, водять ігри та розваги.
Крім того, останні три роки проводиться благодійний концерт, а виручені кошти йдуть на потреби Збройних сил України.
«До кого Куст зайде, того щастя не мине»
Водіння Куста – один з найцікавіших та унікальних обрядів України. Цей обряд ще дохристиянських часів дивом зберігся у Загніткові. Можна впевнено сказати, що завдяки нині покійній берегині українського фольклору Єфросинії Сторож та її сподвижникам Світлані та Сергію Олійникам цей обряд існує й донині. Сьогодні його носієм є народний фольклорно-автентичний колектив «Витоки» під керівництвом подружжя Олійників.
Під час обряду дівчата вбирають у зелень одну зі своїх подруг, яку називають Кустом або Тополею. Заквітчують зеленим вбранням, голову прикрашають пишним віночком із квітів та листя – зелені має бути так багато, щоб господарі не могли впізнати гостю. Інші дівчатка одягають автентичний одяг з бабусиних скринь.
Гурт вирушає, і від оселі до оселі лунає:
Куст із Кустом,
А жито з ростом.
Щоб вам жито родилося
І в коморі плодилося!
– Наша родина вже понад п’ятдесят літ передає цей обряд поколінням загнітківців. Кустівські пісні ми збирали від рідних та односельців. Існує повір’я: якщо Куст зайде у хату, то буде гарно врунитись нива, а в родині буде злагода, мир і достаток, – каже пані Світлана. – Тому кожен господар чекає жаданих гостей. Дівчатам, які водять Куста, господарі виносять щедрі гостинці: цукерки, пироги, гроші і традиційні вертути та паляниці, а також дякують за те, що удостоїли відвідинами їхню оселю.
Залишаючи хату, кустяни зичать здоров’я і злагоди родині, статків та щедрого врожаю. А після завершення обряду кожна з дівчат знімає гілочку з Куста, кидає її на землю, примовляючи: «Це на врожай та добробут».
Рецепт традиційних троїцьких вертут
У Загніткові на Трійцю готують традиційні страви – обов’язково на столі мають бути голубці, вертути та паляниці.
Світлана Олійник ділиться з читачами «Одеського життя» рецептом вертут з яйцями, зеленню, сиром, бринзою чи шкварками.
Продукти для вертути мають бути кімнатної температури.
Інгредієнти на 10 порцій:
- борошно – 800 г + 50 г для посипки
- кисломолочний сир, бринза чи шкварки – 600-700 г
- молоко – 250 мл
- вода – 250 мл
- свіжі дріжджі – 20 г
- сіль – 1-1,5 ч.л. (якщо з бринзою, то менше)
- олія – 3 ст.л.
- яйця – 3-4 шт. (для тіста, для начинки з сиром та кропом та для змащування вертут перед випічкою)
- зелена цибуля, кріп за смаком
Приготування
Готуємо опару: в миску наливаємо половину кількості води, додаємо дріжджі, перемішуємо, щоб розчинились.
Потім додаємо 100 г борошна. Знову перемішуємо до однорідної маси, щоб не було грудочок. Для того, щоб опара підійшла, ставимо її в тепле місце на 15-20 хвилин.
Окремо з’єднуємо воду, що залишилась, молоко, сіль, яйця. Потім додаємо опару і перемішуємо до однорідності. Тепер додаємо просіяне борошно і місимо тісто. Щойно рідина вбере борошно, додаємо олію, продовжуємо заміс тіста ще 15-20 хвилин. Потім кладемо тісто у змащену олією миску, накриваємо і ставимо в тепле місце на 1-1,5 години, щоб підійшло.
Викладаємо тісто на стіл, формуємо 10 кульок, потім кожну розкачуємо, як на вареники, і витягуємо руками, щоб тісто стало тонким. Викладаємо начинку, завертаємо рулетом, а рулет скручуємо по осі та завертаємо равликом. Складаємо вертути до дека, змащеного олією. Даємо підійти, змащуємо жовтком і кладемо в духовку. Випікаємо при температурі 180-200 градусів.
Готові вертути накриваємо рушником та залишаємо охолоджуватись.
Вертути можна також смажити на сковорідці. Вони теж дуже смачні.
Саме цей рецепт є улюбленим у авторки сторінки – вертути виходять дуже смачними! Готуйте і смакуйте.
Читайте також:
