Увага! Даний матеріал не є рекламним. Страви оплачені редакцією, а все викладене – субʼєктивні смаки та уподобання автора.
Це невеличке кафе розмістилося навпроти Одеської філармонії, і його найближчими сусідами є класична кондитерська «Профітролі» й азійський ресторан відомого одеського шеф-кухаря Олександра Йорза. Скромна вивіска, мимохідь з меню і пара столиків біля входу. «Тайванський рамен» хоч і відкрився ще у жовтні, але й досі не надто помітний поряд зі своїми більш відомими сусідами.
Всередині тут також все лаконічно: пофарбовані в теплий персиковий колір стіни, нефритові вазочки та декілька картин на стінах. При вході вас зустрічає адміністратор, він же офіціант закладу, і поки ви роздягаєтесь та сідаєте, він вже приносить вам теплий ароматний зелений чай, налитий у важкий товстостінний стакан з-під віскі.
Столик біля вікна вільний – з цієї точки гарно спостерігати і за напіввідкритою кухнею, де з великої каструлі йде пара, і за залою, яка в обідній час потрохи починає заповнюватися відвідувачами.
Тайванський привіт
Що ми знаємо про Тайвань? Не дуже багато. Здається, що у вісімдесяті звʼязок з цією країною був більш тісним завдяки морякам, які привозили з рейсів тайванську електроніку та недорогий одяг.
Офіційна назва країни – Республіка Китай. Не плутайте з Китайською Народною Республікою. Пекін має територіальні претензії до Тайваню і вважає його своєю частиною. Ми не будемо заглиблюватися в історію конфлікту цих країн, але Тайвань, на відміну від свого великого сусіда, вважається демократичною країною, куди й донині перебираються всі, хто не бажає жити в країні з комуністичним устроєм.
Площа Тайваню майже така сама, як і Одеської області, а ось населення – в одинадцять разів більше! Країна розділена на 13 повітів, і майже в кожному свої кулінарні традиції. Цікаво, що більшість населення – нащадки китайських емігрантів, саме тому тут представлені всі регіональні кухні КНР, а ще – португальська, корейська, японська, американська, італійська. Популярність тих чи інших іноземних страв – результат впливу на Тайвань цих країн у різні періоди.
На жаль, працівник кафе майже нічого не зміг розповісти про звʼязок закладу з Тайванем, окрім того, що це певний сигнал саме для тих китайців, які проживають в Одесі. А серед відвідувачів їх виявилося багато. До речі, у квітні 2022 року Тайвань надав грошову допомогу Україні та окремо виділив фінансування українським біженцям. Три роки тому була створена українська неурядова платформа «Форум Україна+Тайвань», яка активізувала бізнес-співпрацю двох країн. А ми в Одесі вже знайомимось з культурою країни саме через її гастрономічні традиції.
А що в меню?
Меню кафе таке ж лаконічне, як і його дизайн: три види рамену, декілька салатів та закусок. Тут немає алкоголю та напоїв, крім чаю та газировки у холодильнику, але є десерти.
Тайванські рамени готують із м’ясом курки, відварної або тушкованої телятини. Бульйон один – курячий, але ви можете попросити рамен без бульйону. Вартість будь-якого супу, навіть «сухого», – 180 гривень. До нього можна додати курятину або яловичину (70 грн), яйце (10 грн) або локшину (безкоштовно).
Салати: з морської капусти, бобів, яловичини та капусти (60-90 грн).
Закуски представлені смаженими кальмарами (80 грн) та креветками (90 грн за 2 шт) На десерт можна взяти смажені у фритюрі ананаси або банани (все по 70 грн).
Смачне знайомство з Тайванем
Я замовила майже все меню:
- рамен з яловичиною хуншао (180 грн),
- салат із капустою (60 грн),
- яловичину в соусі (90 грн)
- смажені банани (70 грн).
І тут почалося чаклунство. На авансцену (тобто за столик) вийшов китайський кухар і на наших очах почав готувати локшину. Він робив це віртуозно і дуже швидко. Від розкатки тіста, до занурення локшини в окріп – на 20 секунд. Ще дві хвилини локшина проводить у каструлі, а потім перебирається у вашу тарілку, де на неї вже чекають овочі та м’ясо. Так, за три хвилини порція гарячого та поживного супу вже у вас на столі.
Виявляється, що це повар Ма, який більше двадцяти років готує саме цю локшину та суп рамен. Ось звідки така віртуозність та смак! Він із задоволенням дозволяє себе фотографувати в процесі. На жаль, Ма не говорить ані українською, ані російською або англійською (чи робить вигляд, щоб до нього не чіплялися з питаннями) – лише китайською через перекладача. Працівник кафе замовляє страви номерами. Крім нього є ще декілька працівників, але всі вони теж китайці.
Яловичина хуншао в рамені – шматочки надзвичайно ніжного мʼяса, що, як на мене, доволі незвично смакує. Але головна зірка – локшина. Вона свіжа, пружна і дуже смачна. Їсти її краще паличками і допомагати собі ложкою. Окрім локшини та мʼяса ви знайдете дрібно нарізані зелену цибулю, кінзу, половинку яйця та броколі. Порція надзвичайно велика, дуже важко зʼїсти її повністю.Тому, якщо ви тендітна дівчина, додатки краще не замовляти.
Салат із пекінської капусти трохи нагадує корейську кімчі. Він не дуже гострий і дуже підходить до рамена.
Закуска з яловичини – це тоненько нарізане відварене мʼясо, зверху полите кисло-солодким, помірно гострим соусом. Дуже просто і дуже смачно.
Смажені банани на десерт – це шість невеличких кульок з приємним банановим смаком. Вони не дуже солодкі, але запивати чаєм потрібно. Не соромтесь попросити ще чаю, якщо одну порцію ви вже випили.
Страви не гострі, зроблені «для ніжних європейців». Підсилити гостроту будь-якої з них можна гострим соєвим соусом, який вже стоїть на столі. Дродатково поряд із ним чомусь стоїть італійський бальзамік.
Загальний рахунок – 400 гривень, і до завтра не можна не їсти, а кількість їжі – сміливо розділити на двох.
Загальний висновок
Однозначні рекомендації для тих, хто любить азіатську кухню. Це кафе для ситного, смачного та швидкого обіду. Людей багато – як постійних клієнтів, які замовляють страви без меню, так і випадкових перехожих, які з цікавістю озираються і довго вчитуються в складні назви страв та іхній склад. Єдиний мінус – різноманіття страв тут немає. Втім, офіціант розповів, що меню закладу планується розширяти, під нього зараз йде розширення кухні. Тож найближчим часом чекаємо на доповнення.
Читайте також:
