Вже місяць небайдужі містяни виходять на мітинги біля мерії та скандують «Всі гроші – ЗСУ» та «Ні безглуздим тендерам». Наприкінці серпня на Думську вперше вийшла відома в Одесі волонтерка Катерина Ножевнікова, але її одиночний пікет проти недоцільного використання грошей платників податків одразу підтримали сотні людей. У протесту, що з’явився стихійно, немає замовника, проте є різні голоси. Тут збираються звичайні одесити, громадські діячі, волонтери, матері загиблих військових… У кожного з них є своя причина підтримати акцію протесту. Ми поговорили з різними людьми про те, чому вони мітингують.
Олександр Прохоров, громадський діяч, ГО «Веловектор»
Олександр Прохоров, громадський діяч, ГО «Веловектор»
«Я прийшов підтримати одиночний пікет проти незрозумілих закупівель нашої міської ради та за те, щоб окрім критичних затрат, всі гроші йшли на нашу Перемогу, на ЗСУ. Особлива увага — ремонту суду у Київському районі (прим. ред. – на ремонт суду хочуть виділити понад 100 млн грн, сам ремонт планують зробити після Перемоги, але чомусь 10 млн грн на котлован для нового приміщення хочуть виділити саме зараз).
Я тут не кожного разу, але приходив вже рази чотири. Тут збираються найкращі люди нашого громадського суспільства, різні люди: і бізнесмени, і звичайні громадяни, і громадські діячі. Це небайдужі люди, і звісно їм ніхто нічого не платив. Це смішно.
Зараз багато спекуляцій з приводу того, що саме через наші мітинги центральна влада збирається відібрати у місцевих громад військовий ПДФО (прим. ред. – Податок на доходи фізичних осіб). Це мітинг не про це. Я за те, щоб ці гроші залишалися в громадах, але за витратами цих грошей має бути громадський контроль, і вони мають йти туди, де вони потрібні. Зараз вони потрібні саме на війні: на закупівлю дронів, турнікетів і всього іншого, що наближає нашу Перемогу».
Мітинг проти недоцільних тендерів в Одесі.
Ірина Орлянська, мати загиблого воїна ЗСУ.
Ірина Орлянська, мати загиблого воїна ЗСУ
«Я втратила на війні сина – Орлянського Артема. Йому був 31 рік. Він служив розвідником у спецпідрозділі 95-ї ОДШБр і ходив з бойовими завданнями не «на нуль», а, як то кажуть, «на мінус». Якби у його групи були дрони, то вони, може, й не нарвалися б на засідку. Бо натомість у росіян були дрони, і вони знайшли й зустріли наших хлопців, і майже ніхто не вижив…
Я тут заради тих, хто ще може повернутися. Ми знаємо, що бійці зараз потребують турнікетів, тепловізорів, дронів тощо. І це обурює, коли наші хлопці там виборюють Перемогу ціною свого життя, а міська рада взагалі знаходиться в якійсь іншій площині, й не розуміє, що не на часі будувати суди чи запроваджувати свята. Все це повинно бути після Перемоги.
Ми вимагаємо, щоб міська влада витрачала всі кошти задля Перемоги, щоб скасувала безглузді тендери та зробила пріоритети».
Руслан Трочинський, музикант, волонтер.
Руслан Трочинський, музикант, волонтер
«Я взагалі живу в Естонії вже 19 років, але з перших днів війни допомагаю українцям. Я музикант. Кожна моя нота — це окремий донат, який ми збираємо та направляємо в Україну. Зараз ми привезли 17 пікапів для ЗСУ, а ще приїхали з місією побудови укриттів для дітей.
Під час війни все треба направляти на фронт. Якщо державні гроші направлять на допомогу ЗСУ, це буде розумно. Тому я тут. Для мене не бути тут, значить не любити Україну, а я люблю Україну, і дуже гордий, що так багато людей зібралися разом. Я впевнений, що від громади дуже багато чого залежить».
Олександр, тато двох дітей.
Олександр, тато двох дітей
«Ми виходимо сюди вже третій раз із родиною: діточками та дружиною. Вперше ми прийшли тоді, коли побачили у соцмережах, що люди збираються. Минулого разу ми малювали плакати, а тепер їх надрукували у найближчому копіцентрі. Під час війни не можна витрачати гроші на щось інше, крім потреб ЗСУ».
Матері загиблих одеських бійців на мітингу в Одесі.
Ангеліна Любчак, мати загиблого воїна ЗСУ.
Ангеліна Любчак, мати загиблого воїна ЗСУ
«Я мати легендарного воїна з позивним «Фарш», його називали «богом війни». Ми його поховали 18 вересня. Він загинув при штурмі на околицях Бахмуту. Коли його з групою послали на штурм, у них зовсім не було прикриття зверху, тобто не було ані градів, ані арти, нічого. З того штурму вийшов тільки один хлопець.
Я ходила на ці мітинги з самого початку. Після загибелі сина я набралася сил і вийшла сюди знов, бо у «Фарша» залишилися побратими, які чекають на допомогу, на дрони, літаки й БК. Я хочу, щоб наші бійці залишилися живі, щоб їх матері не плакали.
Я хочу, щоб влада міста повернулася до громадян лицем та скасувала несправедливі тендери, яких не повинно бути під час війни. Кошти повинні витрачатися на Перемогу. І це рішення платників податків. Я стоятиму тут, і виходитиму стільки, скільки потрібно».
Плакат учасника мітингу на підтримку ЗСУ в Одесі.
Ірина, лікарка.
Ірина, лікарка
«Я сюди приходжу кожну суботу, тому що хочу, щоб наші податки використовувалися більш цільово, щоб їх, як то кажуть, «не закочували в асфальт». Зараз державі потрібно захистити наше місто, усю Україну. Перші, хто це зможуть зробити, це наші ЗСУ, а ми повинні забезпечити їх всім.
Я не належу до жодної партії, я просто небайдужа одеситка. Я все життя працюю по-білому, сплачую податки. Чому я не маю знати, куди вони йдуть? Я хочу, щоб вони йшли за призначенням. Так, треба саджати дерева, прикрашати місто, але це все ми зробимо після Перемоги, бо поки ми саджаємо дерева, в наші домівки потрапляють ракети».
Катерина Ножевнікова, голова БФ «Корпорація монстрів».
Катерина Ножевнікова, голова БФ «Корпорація монстрів»
«На жаль, ми дійшли до ситуації, коли суспільство каже владі: «Хлопці, ви просто купуйте вже дрони. Ми не знаємо, скільки у вас буде відсотків відкатів, але просто купуйте, бо без зброї ми кожного дня втрачаємо на фронті тих, хто нас захищає».
У нас вже є маленькі результати. По-перше, скасували тендер на «закупівлю ялинок» (прим. ред. – тендер на озеленення міста на 6 млн грн). По-друге, вже є рішення про надання 100 млн грн саме на закупівлю дронів для ЗСУ. І це дуже круте рішення! Воно на декілька місяців розв’яже питання одеських бригад. Я вважаю це великим досягненням, але якщо влада вважає, що на цих 100 млн можна зупинитися, — то ні. Війна триває, хлопці потребують допомоги кожного дня.
На жаль, ми не маємо жодної реакції щодо Київського суду. Ми, як суспільство, хочемо бачити поіменно, хто проголосував за відбудову судів під час війни.
Але процес почався. Так, він дуже повільний, але ми бачимо результат. Якщо ще в червні-липні на сторінці міськради у Фейсбуці було лише один-два дописи щодо допомоги ЗСУ, то з кінця серпня до сьогодні там майже кожного дня з’являються дописи про військових, мерія почала багато чого анонсувати.
Ми хочемо звітування про те, що робиться на гроші податківців. У нас є питання й до обласної ради: у них також є велика купа тендерів. Ми вже побачили реакцію Львівської ОВА щодо перевірки всіх тендерів та їх доцільності. Дуже хочеться, щоб в Одеській області зробили так само.
Є дві тенденції, які мені дуже не подобаються. Перша: місцева влада перекидає відповідальність за те, що Київ намагається забрати у неї кошти ПДФО, на людей, які вийшли на мітинги по всій країні. Це не пов’язані речі. Ми вийшли зовсім з іншим запитом.
І друга тенденція, найважливіша для мене, – це те, що влада починає використовувати адмінресурс і совкові методи для боротьби з населенням, коли втягує військових, яким потрібно писати «Спасибо товарищу Сталину за наше счастливое детство». Ми дуже просимо не використовувати такі методи, бо боротьба має бути гідною».
Волонтерка Катерина Ножевнікова на пікеті біля міськради Одеси.
Читайте також: «Хочу дрони для ЗСУ замість суду»: одесити знову протестують під мерією (фоторепортаж)
